Цар дикого лісу
Радіо передає, що ціла столиця співає. Доспівалися всі до того, що попадали — ледве не померли. Третьої доби, коли хлопець перестав співати, все затихло. Тоді Іванко і передав златокрилу качку: — Тут маєте златокрилу качку. Вона вам знесе золоті яйця, виведе золоті качата.
Цар від співу занімів, не може слова мовити: в горлі чимось круто зціпило і звуку не пускає. Тиждень минув, доки цар прийшов до себе і зміг заговорити до хлопця. Він Іванкові радіє і не може нахвалити його за златокрилу качку, так вона йому полюбилася. Бо нічого подібного ніколи раніше не видів. І знову Іванко ходить до школи з царською дочкою. Діти в школі вчаться добре, а дома дружно забавляються. Якось Іванко грався з золотим кужелем і золотим веретеном.
Дівчина побачила та й дуже просить: — Іванку, дай мені цю іграшку. Ти хлопець, а я дівчина. Прясти мені годиться. — Я тобі кужеля не віддам. Дівчинка просить знову. — Добре, віддам тоді, коли мені покажеш голі ноги до коліна.
Дівчинка зняла топанки, підняла свитку, показала ноги. Хлопчик подарував дівчині золотого кужелика і золоте веретено. Дівчина цим любується, дивиться, а нарешті принесла показати нянькові, мамці. Здивувався цар, питає Іванка: — Звідки у тебе ці дивні речі? — Я знайшов їх у дорозі.
Правди Іванко не міг сказати, бо дочки Дикого царя веліли йому мовчати. Цар з царицею щиро полюбили хлопця. А вояк такий сердитий, що в зуби ріже, весь час думає: «Мушу тебе погубити!» Одного вечора садівник зустрівся з царем і каже йому: — Пресвітлий царю! Іванко приніс вам златокрилу качку. Там він міг би для вас дістати і златокрилу гуску.
А гуска Ця знесла б золотих яєць, вивела золотих гусят. Цар захотів мати у своєму саду златокрилих гусей. Тому покликав хлопця: — Якщо ти добув златокрилу качку, мусиш добути і златокрилу гуску. Коли ні — ти коротший головою. Зажурився Іванко. «Цар Дикого лісу,— думає собі хлопчик,— допоміг мені дістати златокрилу качку.
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19