Цар дикого лісу
Такого дива ніде ніхто не має. — А ви могли б мати! — Звідки? — Іванко вам добув златокрилу качку, златокрилу гуску. Він може для вас дістати і златогриву кобилу, яка буде жеребити златогривих лошат. Цар дав покликати хлопця.
— Ти мені добув златокрилу качку, златокрилу гуску. Зараз мусиш привести златогриву кобилу, яка буде жеребити златогривих лошат. Коли цього не вчиниш, ти коротший головою. Зажурився хлопець. Думає собі так: «Дикий цар двічі мене врятував, бо приніс златокрилу качку і златокрилу гуску. А де я тепер його знайду?
Та й чи може він дістати златогриву кобилу?» Цариця й дівчина шкодують хлопця. Приготували вони йому достатньо їжі, достатньо напою і відправили широким світом. Блукає Іванко лісами, мандрує полями. Забрався у височенні верховини, густі, непрохідні хащі, натрапив полянку. Присів на траву відпочити. І несподівано являється до нього той самий чоловік, який його вже спасав.
— Чого ти журишся. Іванку? — Та як не журитися, коли цар наказав привести таку златогриву кобилу, яка родила б златогривих лошат? — Не журися! Правда, дістати златогриву кобилу складніша і важча справа, як принести златокрилу качку і златокрилу гуску. Але спробувати можна.
Взяв хлопця за руку, привів до хати, що стояла в густій, непрохідній хащі. Передав хлопчика своїм дочкам: — Спершу його погодуйте, бо голоден. Доки я вернуся, навчіть його такої співанки, щоб кожен заснув, хто тільки її буде слухати. —”Погодуємо його, няньку, навчимо його такої пісні. Цар Дикого лісу поспішив до Дикого моря. Став на березі і свиснув. З морського дна вибігла златогрива кобила.
Чоловік вхопив її за гриву, скочив на неї. За п’ять хвилин кобила облетіла з вершником увесь світ довкола. Потім приземлилася і каже: — Я тобі піддаюся, бо я зморена! І привів златогриву кобилу до своєї хати. Та й питав дівчат: — Ви навчили Іванка пісні? — Навчили, няньку! А дочки царя не тільки навчили хлопця дивної співанки, вони подарували йому й золоті кросна.
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19