Цар дикого лісу
Я спробую, чи добрий у тебе ніс. Циганисько кинув. — Ой, який у тебе смердячий ніс! Незадовго Іван почав їсти медяника. — Що ти їси? — питає дівчина. — Я відрубав вухо і їм! — Дай і мені, бо хочу знати, чи добре у тебе вухо. Іван кинув медяника, а дівчина смакує. — Ой, яке у тебе добре вухо!
Циганин прислухався до розмови, гострим ножем рубонув вухо і почав жувати. — Що ти їси? — питає дівчина. — Я відрубав собі вухо і їм! — Дай і мені! Циганисько відрізав друге вухо і кинув дівчині. — О, як твоє вухо смердить! Схопилася дівчина з ліжка, тут же й втікла до Івана.
Настав день, комісія відчинила двері, бачить: царська дочка коло Івана, а на другому ліжку — кривавий циганин, без носа, без вух. — Що з тобою? — питають цигана, бо плаче. — Я відрізав ніс, вуха, мене болить. — Та чого ти відрізав ніс і вуха? — Бо Іван собі різав.
Так циганище, сарака, залишився без носа, без вух і без жінки. А Іван взяв собі молодицю під руку та й пішов до царя. Дівчина дивиться на парубка, і дуже він їй любиться. Ніби і впізнає його, але догадатися не може, де, коли з ним зустрічалася. Коли настав час весілля, перевірили документи хлопця.
І тільки тепер цар з царицею, з дочкою довідалися, що молодий леґінь, сватач — Іванко. Той самий Іванко, що добув златокрилу качку, златокрилу гуску, привів златогриву кобилу, подарував дівчині золотого кужеля з золотим веретеном, золоті замотячки і золоті кросна. Зраділи вони цьому. А цар каже: — Сину мій! Саме з-за тебе я і дав до газет оголошення. Бо я знав, що тільки ти можеш вгадати, які знаки на тілі має наша дочка.
Ми дуже хотіли, щоб ти взяв собі її за жінку. Зараз ти законний жених моєї дочки! Після весілля я передам тобі цілу державу, а на твою мудру голову покладу корону. Ти її заслужив, бо ти і настраждався, і натерпівся, і багато лиха зазнав. Цар дав наказ готувати весілля. Покликали гостей з цілої країни, з сусідніх держав.
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19