Цар дикого лісу
Хлопчик задивився і перестав плакати. Мати зраділа і подала синові ключі. — Слава богу, що перестав плакати. Най пограється ключами! — промовила.
Залишила графиня хлопця одного, а сама пішла до гостей. Хлопець зліз з постелі, непомітно вибрався з кімнати. На дворі став перед будиночком, де жив Дикий чоловік. Почав хлопець приміряти ключі до дверей. Один ключ, на нещастя, потрапив до дірки, хлопець ним крутнув, двері відчинилися.
Дикий чоловік скочив через дитину на двір і втік так, що тільки вихор за ним подув. Хлопець налякався, побіг до своєї кімнати, забрався до свого ліжка, а ключами кинув на землю. Панство погостилося, повеселилося, а потім піднялося з-за столів, бо вже час глянути і на чудо. Вся громада панства рушила юрмою до будиночка, де був Дикий чоловік. Граф з гонором відчинив двері. Дивиться, а в будинку нікого нема. Заганьбився й розізлився, бо одні пани над ним сміються, інші мовчать, а треті у вічі кажуть: — Ти нас обдурив!
Між гостями пеприємна бесіда, бо шум пішов по натовпу, бо почулося вже й кепкування над графом. Граф питає: — Хто випустив дикаря? Жінка графа була щира і призналася, що ключі передала хлопчикові для забави. Привели хлопчика: — Ти відімкнув двері? — Я. — А що ти видів за дверима?
— Великий чоловік скочив над моїми плечима і втік. Почали пани хлопця судити. Одні кажуть: — Треба його стратити. — А як дитину стратити? — протестують інші.
— А що з ним вчинити? Один старий пан дав таку пораду: — Дитину судити до смерті не можна. Якщо хочете його покарати, спровадьте його світом так, щоб ніколи не вернувся до свого домівства. Та нехай з ним піде і вояк. На дорогу дайте таке письмо, щоб хлопець в чужих банках міг діставати грошей у такій кількості, яка йому потрібна. Граф послухав старого порадника.
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19