Цар дикого лісу
Пустився за нею, а вона плаває, як стріла. Та чоловік плавав ще швидше. Наздогнав її й схопив. Приніс качку додому. Тим часом дівчата навчили хлопця чарівної співанки, подарували йому золотий кужіль і золоте веретено. Батько їх тільки повернувся з золотою качкою, коли відразу й спитав: — Ви навчили хлопця пісні? — Навчили.
Чоловік поклав качку до клітки, замкнув і передав хлопцеві: — Тут маєш златокрилу качку. Не відчиняй клітки, бо втече. Вдруге піймати її буде нелегко. Хлопець пообіцяв не відчиняти клітки. — Ходи зі мною, покажу тобі дорогу.
Пам’ятай дуже добре: ту співанку, що навчили тебе мої дочки, співай у дорозі непрестанно. Бо як тільки перестанеш співати, в ту хвилину загинеш. Співай цілою дорогою! А як прийдеш до царя, ще три доби співай, аби цар відчув, яке нелегке завдання дав маленькому хлопчикові. Іванко попрощався з чоловіком, з його дочками й рушив у дорогу. Той ліс, через який проходив, звався Диким. Бо в ньому дуже багато було різного дикого звіра.
А чоловік, якого гайник піймав на поляні, привіз до графа, і був царем того Дикого лісу, дикої звірини. Хлопчик царя Дикого лісу випустив на свободу, тому й мучився тепер. Іде хлопець лісом співаючи, а звірина, що чує пісню, також співає. Мусить співати. І не має змоги бігти за хлопцем, не може з’їсти його.
Довго йшов хлопець лісом, довго співав. Співала вся звірина, яку тільки зустрічав. Вибрався хлопець з лісу, пішов полями. Люди працюють на пивах — косять, коплють, жнуть, сушать сіно,— працюють і співають, бо мусять співати. На толоці пасуться вівці, барани, корови, інша худоба.
Дивиться худобиця на хлопчика й співає. Співають ще й пастухи. Іде хлопчик селами, іде містами. І яке село не минає, якою вулицею в місті не проходить, все довкола співає. Повернувся хлопець до царя співаючи. Цар, цариця, їх дочка, їх слуги почули хлопця і собі почали співати.
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19