Цар дикого лісу
На толоці пастухи доглядають овець, баранів, корів, коней. Слухають Іванкові співанки та й плачуть. Вся худоба плаче. Пішов Іванко селами, пішов містами. Проходить вулицями співаючи. А люд чує та й плаче.
І всюди плач такий, якого ніколи не бувало. Повернувся додому хлопець, співає, а цар з царицею плачуть, плаче їх дочка, плачуть слуги. Радіо передає, що ціла столиця плаче. Три доби все плакало, ледве не померло від плачу. Четвертої днини плач вщух.
Бо цар уже не міг слова промовити — його щось зціпило за горло, звуку не пускало. Іванко передав цареві златокрилу гуску. Цар зрадів, але говорити не може. Тільки після тижня промовив. Похвалив хлопця: — Ти приніс мені дорогоцінні подарунки.
Таких нема в цілому світі. І знову Іванко ходить з царською дочкою до школи. Вчаться діти добре, а дома граються по-товариськи. Одного разу хлопчик забавлявся золотими замотячками. А дівчина це побачила. — Іванку, віддай мені! Я ж дівчина, воно для мене.
— Покажи мені себе до пояса, тоді віддам. Дівчина зняла топанки, підняла свитину й показала себе до пояса. Передав хлопчик дівчині золоті замотячки. І граються діти далі. Цар з царицею так полюбили Іванка, що готові його на долоні носити.
А вояк від злості міняється, пропадає, в зуби скрегоче: «Чекай, чекай, я знайду спосіб, як тебе погубити!» І коли одного дня цар гуляв по саду, промовив садівник до нього: — Пресвітлий царю! Вже ваш сад прикрашають златокрилі качки і златокрилі гуски. Та в нашому саду немає златогривих коней. Цар від подиву аж гукнув: — Ей, цього б я хотів! Коли я сів би на золотогривого коня, я засвітив би над цілим світом!
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19