У одного царя був син по імені Іван-царевич. Ріс він не по днях, а по часах. На сьомий год він уже був настоящий богатир. Попросив у батька й матері прощенія, попрощався, сів на доброго богатирського коня і поїхав. їхав, їхав, заїхав в одно царство, віддав свого коня на присмотр, а сам піхотинцем пішов по городу погулять. Іде і дивиться — що за чудо? Коло дерева прив’язаний чоловік, і кожний, хто проходить повз нього, бере лозину і б’є його.
Іван-царевич підходить і питається: — Що це за чоловік, чого він тут прив’язаний і за
Івап-царевич подумав, подумав: «У мене жінки нема, що він у мене вкраде?» — витяг, заплатив гроші і пішов далі. А той чоловік, як тільки його одв’язали, почав бігти і кричать: — Стой, Іван-царевич, стой, Іван-царевич!
Дав ти за мене десять тисяч, то купи ще й Коня, поїдем удвох. Іван-царевич питає: — А як же тебе звуть? — Булат-молодець. Купив Іван-царевич Булатові коня, сіли і поїхали. А Булат-молодець знав, що в одного царя єсть дочка красавиця, і замкнена вона у високій башні на сім замків, і па землю зовсім не сходе. А Булат-молодець, як-то раніше була розрив-трава (чудодійна), мав ту траву і пішов до царівни попереду, переговорив із царівною, чи желає вона піти за Івана-царевича, а потім вернувся, узяв траву, усі замки одімкнув, царівну украв, сіли на коні і почали тікать. Тікали, поки стала ніч. На ніч стали отдихать.
Булат-молодець і говорить: — Я ляжу отдихну до півночі, а з півночі ти ляжеш отдихать, а я стерегтиму. Ще північ не прийшла, як Іван-царевич розбудив Булата-молодця і плаче. Булат-молодець схвативсь: — Що таке? — Нема нєвєсти. Я задрімав, а Кощій Безсмертний прийшов і її вкрав.
— Я говорив, стережи зорко. Це нічия робота, як Кощія Безсмертного. Вернімось назад шукати його. Сіли на коні Іван-царевич і Булат-молодець і поїхали обратно. їхали, їхали, дивляться — пасеться сила-силенна худоби. Питається Іван-царевич Булата-молодця: — Чия це худоба? Булат-молодець отвічає: — Це худоба Кощія Безсмертного.
А Булат-молодець усе знав: у тому табуні була одна коза, котру царівна доїла і її молоком умивалась. Взяли Іван-царевич і Булат-молодець убили Кощієвих пастухів, оділись у їхню одежу і погнали худобу до Кощія Безсмертного. Тільки пригнали, вискочила царівнина служанка, здоїла козу і понесла молоко царівні умиваться. Коли служанка доїла козу, Булат-молодець узяв і укинув у дійницю перстень, який подарувала Івану-царевичу царівна. Приносить та служанка молоко і говорить царівні: — Щось наші пастухи вже сьогодні веселі, стали зо мною шуткувать і вкинули в молоко перстень. Царівна паче догадалась і закричала: — Даіі сюди молоко, я сама процідю!
Процідила, як глянула, а то перстень той, що вона подарила Івану-царевичу. — Біжи,— сказала вона служниці,— і поклич їх сюди! «Пастухи» прийшли, царівна їх узнала і стала питать: — Як ви сюди забрели? — Тебе шукали, як бачиш, і під землею найдем. А де ж твій Кощій? — Десь полетів по світу.
Вони її просять: — Як він прилетить, випитай у його гарненько, де його смерть. Царівна отвічає: — Добре. Пристану до нього гарненько, все випитаю. Як прилетів Кощій Безсмертний, царівна стала його випитувати: — Який ти сильний, нікого не боїшся, де ж твоя смерть? А Кощій отвічає: — Ніхто ще в світі мою смерть не находив і не найде, ніхто мене не вб’є. А смерть моя на морі на окіяні, па острові на Діяні. На тім острові є дуб, а під тим дубом сундук, а в тім сундуку заєць, у зайці утка, а в утці яйце, у тому яйці моя смерть.
На другий день приїхав Іван-царевич і Булат-молодець, а царівна й розказала їм, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали шукать Кощієву смерть. їхали вони, їхали, кончили всі продукти, стали голодувати. Дивляться — біжить собака. Булат-молодець і каже: — Уб’ю я цю собаку, та з’їмо її. А собака отвіча чоловічим голосом: — Не убивай мене, добрий молодець, я вам у пригоді стану. Ідуть дальше, на дереві сидить орлиця. Булат-молодець каже: — Уб’ю я цю орлицю, з’їмо її. Орлиця отвічає: — Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
Дійшли до самого берега, на березі лізе рак. Булат-молодець говоре: — Давай хоч цього рака з’їмо. Рак отвічає: — Не їжте мене, добрі молодці, з мене толку мало, а лучче я вам велику службу сослужу. Покинули вони й рака. Дивляться — пливуть рибалки. Булат-молодець почав гукати: — Перевезіть нас на острів! Рибалки не отказалися, взяли їх обох і перевезли. Ідуть Іван-царевич і Булат-молодець по острову і бачать — недалеко росте сильний дуб. Булат-молодець схватив і одним махом вирвав дуб із корнем.
Глянув, а внизу сундук. Булат-молодець дістав сундук, зірвав кришку, а з сундука вискочив заєць і побіг. Іван-царевич як крикне: — От коби це була собака, вона б зловила зайця! Не вспів крикнуть, коли та сама собака, що вони її не вбили, вже спіймала і несе в зубах зайця. Булат-молодець схватив, розірвав зайця надвоє, а з зайця вилетіла утка і полетіла під небеса. Іван-царевич каже: — От якби оце була та орлиця… Дивляться,— а орлиця вже несе утку.
Булат-молодець схватив утку, розірвав надвоє, а з утки вилетіло яйце і покотилося в море. Іван-царевич говоре: — От щоб був той рак, ми б дістали яйце з моря. Глянули,— а той рак уже котить яйце. Схватив Булат-молодець яйце, поклав у карман, і стали вони знов рибалок гукать, щоб перевезли їх до берега. Ті перевезли. Сіли вони на коней і поскакали до Кощієвої хати.
Приходять, а Кощій якраз дома розходжує і хвалиться своєю силою синові. А ці підкралися та: — Ах ти, хвастун, ти думав, що твою смерть ніхто не знайде?! Та тільки цок! — тим яйцем Кощієві по лобі, а він перекинувся і здох. Забрали вони царівну і давай тікать. їхали вони, їхали, поки застала їх ніч. Булат-молодець говорить царевичу: — Лягайте ви отдихать, а я стерегтиму. Пройшло время так як до півночі, прилітають три голубки.
Вдарилися об землю, поробились красавицями (а то були Кощієві сестри) і почали говорить: — Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали невісточку царівну, не буде і вам добра: як приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися царівні своїм добрим конем, котрим він усе время їздив, кінь вирветься і вб’є Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по коліна кам’яним зробиться. Сказали, перевернулись знов голубками і полетіли. Іван-царевич і Булат-молодець рано встали і двинули в дальню дорогу. їхали-їхали, поки не застала їх темна ніч. На другу ніч Булат-молодець каже: — Лягайте отдихать, я знову стерегти буду. І знов, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Вдарились об землю, поробились красавицями і говорять: — Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра.
Приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися царівні своєю коровою, з котрої змалечку молоко їв, корова вирветься і заколе Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по пояс кам’яним стане. Сказали, перекинулись голубками і полетіли. На третій ранок Іван-царевич і Булат-молодець знов їдуть дальше. Настигла їх і третя ніч. Булат-молодець каже: — Лягайте отдихать, а я стерегтиму.
Знов так, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Ударились об землю, зробились красавицями і говорять: — Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися царівні своєю собачкою, з которою все время змалечку гуляв, собака збіситься і порве Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той весь кам’яним стане. На четвертий день вони вже дома. Спершу Іван-царевич хоче похвалитися царівні своїм конем: — Давай я покажу тобі свого коня, на которому я змалечку їздив. Вивели коня, кінь як скоче, аркан порвав і прямо на Івана-царевича.
А Булат-молодець як побачив — вихватив саблю і зарубав коня. Спас Івана-царевича від вірної смерті — кінь би задавив його. Іван-царевич нічого не знав, що той спас, і дуже розсердився на Булата-молодця. На другий день Іван-царевич хоче царівні похвалитися своєю коровою, котра змалечку давала йому молочко. Корова порвала аркан, заревла і наставила роги прямо на Івана-царевича. Булат-молодець вихватив саблю, зарубав і корову. Ще більше розсердився Іван-царевич, насилу його царівна вгамувала.
На третій день хоче Іван-царевич похвалитися царівні своєю собакою. Вивели собаку, а вона вирвалась і роззявила рот прямо на Івана-царевича. Булат-молодець вихватив саблю і перерубав надвоє собаку. Іван-царевич розлютувався, вирвався від своєї царівни і закричав: — Приказую казнить Булата-молодця! А Булат-молодець і говоре: — Чим ти маєш мене казнить, лучче я сам помру, стой — розкажу тобі всю правду.
Як ви перву ніч спочивали, а я стеріг вас, налетіли голубками Кощієві сестри і сказали: «За то, що ви убили нашого брата і забрали нашу невісточку, не буде вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома похвалитися царівні своїм конем, кінь одірветься і уб’є його…» Тільки то промовив Булат-молодець — і зразу зробивсь по коліна кам’яним. А сам далі продовжує розказ: — На другу ніч, як ви спочивали, а я стеріг вас, ті Кощієві сестри знов прилетіли і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома царівні похвалитися своєю коровою, з котрої змалечку молочко їв, корова одірветься і заколе його…» — Тільки то промовив — і враз став по пояс кам’яним. Побачила те царівна і почала гірко плакати, а Іван-царевич закричав: — Буде, буде, я тобі все прощаю!
А Булат-молодець говоре: — Що мені за польза жить тепер по пояс кам’яним, лучче я все розкажу.— І продовжує: — На третю ніч, коли ви спочивали, а я стеріг вас, знову прилетіли ті Кощієві сестри і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде й вам добра: як схоче дома Іван-царевич похвалитися царівні своєю собакою, собака збіситься і порве його…» — Тільки то промовив — і враз зробився весь кам’яний, закам’янів весь, нема Булата-молодця. Тужили-тужили, плакали-плакали Іван-царевич з царівною за Булатом-молодцем, ну, що робить? Нема вже його. Живуть год, живуть другий.
Родилось у них двоє дітей. Одного разу приходить Іван-царевич до закам’янілого Булата-молодця і починає плакать. А камінь отвічає: — Що ти коло мене заводиш? Мені й так тяжко, а ти коло мене плачеш. Якщо тобі мене жалко (скажи тільки по правді), якщо хочеш, щоб я ожив, я тобі скажу лікарство. Іван-царевич говоре: — Скажи, усе зроблю! Камінь говоре: — Іди заріж своїх дітей і кров’ю мене помаж, я враз оживу.
Іван-царевич пішов, щоб царівна не знала, порізав дітей помазав кров’ю камінь, і, як тільки помазав, з того камня ожив Булат-молодець і вийшов такий, як і раніше був. Покликав Іван-царевич царівну, і стали радуватись; А Іван-царевич і радується, і печалиться: нема ж дітей — порізав. Що ж буде, як царівна взнає? А Булат-молодець вгадав, що думав Іван-царевич, та а каже: — Не печалься, Іван-царевич, підем, і побачите ваших! діток. Іван-царевич завмер од страху, думав: «Що ж буде — діти неживі?» Царівна побігла попереді, а Іван-царевич з Булатом-молодцем ззаду ідуть.
Тільки одчинили двері, а діти качаються в люльках живі-здорові, як нічого їм і не було. Так царівна і не взнала, яким лікарством Іван-царевич оживив Булата-молодця. Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Джонни Яблочное Зернышко