Про бідного хлопця і чарівний перстень
— То дійсно страшна новина. Вийшов Іван-садівник з свого будинку до саду, став за кущем, покрутив перснем: — Що потребуєш, пресвітлий царю? — Завтра почнеться війна. Мені треба коня, зброю, одяг. Хотів би я полетіти під самим небом і розбити погану армію. — Станеться так, як хочеш.
Хлопець вчинився хворим. Швидко покликали лікарів, дали повезти його до лікарні. Коли везли, він по дорозі став, крутнув перснем. — Що потребуєш, пресвітлий царю? — Срібного коня, срібну шаблю і рушницю, срібний одяг! Відразу все з’явилося. Іван скочив на коня, знявся в повітря і над військами, що марширували на фронт, полетів до границі.
Через кілька хвилин він побив погане військо, забив поганого царя, повернувся на місце, де стояла бричка, що везла його до лікарні. А лікарня була під горою. Тут були всілякі мінеральні води, купелі. Лікарі поклали Івана до лікарні, дають йому ліки. Стало Іванові краще, і ще того дня він повернувся додому. Зраділа жінка Іванові.
Старий цар з своїми військами вертається з фронту. Першим ділом цар зайшов до зятя. — Як тобі є, Іванку? — Уже ліпше! Як ви маєтеся? — Добре, бо війна виграна.
— Як? — Звідкись явився витязь на срібному коні, з срібною шаблею й через кілька хвилин порубав погану армію. — Звідки той витязь? — Я теж хотів би знати. Та він полетів, як стріла, і не говорив з нами. Переночували ніч, а на другий день старий цар знову дістає телеграму: «Готуйся до війни». Царівна знову знайшла свого нянька в сльозах. — Чого плачете, няньку?
— Плачу, донечко, бо інший поганин — брат першого — оголосив нам війну. Цей сильніший уже. Вчора нас врятував славний витязь, а тепер хто нам поможе? Погинемо всі, пропаде наша країна. Царівна з сльозами на очах розповіла чоловікові сумну вістку. Вийшов Іван до саду погуляти, заховався в кущах, крутнув перснем.
Popularity: 11%
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13