Про бідного хлопця і чарівний перстень
— І все розповів, як перехитрив і піймав чорта. Радіє цар, а хлопець йому подає документа й каже: — Тут маєте підписаний договір па те, що нечистий до вашої канцелярії більше ніколи не прийде. Прочитав цар договір, похвалив вояка: — Вчинив ти добре. Сягнув хлопець рукою крізь вікно, вхопив чорта за волосся, потягнув до кімнати. Взяв залізну довбню знову і на очах царя дубасив чорта. — Це даю тобі на прощання, щоб ти не забував: сюди ніколи не смієш являтися. Звільнив хлопець чортові пальці з колоди, зник нечистий, і ніхто не знає, куди подівся.
Вояк і цар пішли з канцелярії. — Ну,— говорить цар,— я своє слово дотримаю: пообіцяв доньку тому, хто прожене нечистого з канцелярії, обіцянку виконаю. Ще сьогодні заручишся з моєю дочкою, й будемо готуватися до весілля. Молоді повінчалися. На гостину зібралися з цілого світу царі, королі, міністри. Там така гостина була, така музика була, такі співи лилися, що їх було чути аж до нас, на Закарпатську Верховину, ще й до мого рідного села Дулова на Тячівщині.
Запросив молодий на весілля свого батька і маму, всіх братів, сестер. Рідним хлопець дав велику нагороду — таку, що їм уже не треба було нічим журитися. Братів послав до школи. Коли вони вивчилися, дістали добру службу, поженилися і добре собі жили. Вельможні пани заздрили їм і ненавиділи їх. Після весілля молоді жили щасливо, у любові і згоді. Обоє були красні, розумні, батько й мати мали з них радість, а простий народ їх любив.
Час минав. Через п’ять-шість літ після весілля задумав молодий піти с жінкою на прогулянку. Сіли вони на бричку. Коні як орли, голови несуть верхом, летять з бричкою так, що з-під коліс полум’я сапає. Досить від міста віддалилися, коли видять: широка ріка. Вода в ріці вирує, аж страшно дивитися.
Коли наблизилися до моста, чорт вискочив і став перед бричкою. Бо чорт давно знайшов під мостом місце й звідси чинив людям різні біди — лякав худобу, перевертав вози. Каже чорт: — Ти підписав договір, що не будеш мені ставати поперек дороги. Слова ти не здержав, бо договір порушив, тому тепер я тебе погублю. Хлопець говорить: — Та що чинити?
Коли так, така моя доля… Роби, що сам хочеш. Тільки я прошу тебе: послухай мене, як я послухав тебе, коли ти був у біді… — Ну, кажи, що просиш? Хочу чути!
Popularity: 12%
Cказки, похожие на: Про бідного хлопця і чарівний перстень
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13