Іван Голик і його брат
Змій каже: — Добре! Нехай поїде. Князь покликав Івана Голика й наказує йому: — Сідай на цю кобилицю та й прогуляйся. Іван Голик як сів, змії кобилицю й пустили. Як понесла ж вона його, то аж під хмару: а відти спустилась і вдарилась об землю так, що аж застогнала. А Іван Голик тоді як вийме з-за халяви дванадцятипудовий кусок лука і давай її чистити. Вона схопилась і понесла його всюди, а він її все б’є! От носила його, носила, далі бачить, що нічого не зробить, давай проситися: — Іване Голику, не бий мене, загадуй мені що хочеш, усе для тебе зроблю.
— Мені,—каже,—нічого робити не треба, а тільки як приїду я до князя, то щоб ти коло нього впала й ноги простягла. Лона думала-думала: — Ну, нічого,— каже,— з тобою робити. І понесла його понад деревом, коло князя спустилась, на землю впала і ноги відкинула. Князь і говорить: Бачите, який сором! А ви хотіли, щоб я на цій кобилиці їхав.
Змієві сором стало перед ним, та робити було нічого. Походили по саду й пішли обідати. Коли й найменша дочка їх зустріла, давай здоровкатися. Князь дивиться на неї, так-то хороша була, а тепер іще лучча стала. Посідали обідати, змій і каже: — Ну, князю, вже після обіду виведу я своїх дочок надвір.
Як пізнаєш, де найменша, так тоді й весілля будемо гулять. Після обіду змій повів своїх дочок одягати, а князь пішов до Івана Голика на пораду, що йому робити. — А то що,— каже. Зараз засвистав — комар і прилетів. Він йому розказав усе. Комар і каже: — Ти нам став у пригоді, і я тобі стану.
Як виведе змій їх надвір, то нехай князь дивиться — я буду літати над її головою. Нехай обійде навколо один раз — я буду літати, і другий раз обійде — я літатиму, а третій раз як буде обходити, то я сяду в неї на носі, і вона не видержить, махне правою рукою. Це сказавши, комар полетів у будинок. Коли присилає змій за князем. Князь приходить, коли там стоять усі дванадцять дочок, і на них усе однакове, як лице, як коси, як плаття.
Він на них дививсь-дививсь — ніяк не пізнає… От він у перший раз обійшов — не побачив комара; другий раз почав обходить, коли це — літає над головою. Він уже очей не спускає з того комара. Як почав третій раз обходить, той комар па носі в неї сів. Вона рукою — мах! А князь — за неї: «Оце моя»,— і привів її до змія. Змій — нікуди дітися: — Коли пізнав,— каже,— свою молоду, так сьогодні зачнемо й весілля гулять. Почалось весілля. Повінчали їх увечері.
Popularity: 8%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець У одного царя був син по імені Іван-царевич. Ріс він не по днях, а по...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Бідний чоловік та його сини Жив собі бідний чоловік. Мав він трьох синів. Найстаршого звали Петром, середульшого — Гаврилом, найменшого...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...