Іван Голик і його брат
— Добридень! — Що,-— каже,— ти таке? — Я,— каже,— Іван Голик. А ви хто такі будете? — Ми з такої й такої землі, їдемо шукати своєму князеві дружби. — Піди ж ти своєму князеві скажи, що їде він свататися, та без мене не посватається.
Той вернувся до князя — так і так. Князь наказав зараз слугам дати йому сорочку, штани, все, що треба. Той у воду вскочив, обполоскавсь. Привели його до князя; він і каже князеві: — Уже ж коли мене взяли з собою, так усі мене й слухайте. Ото як будете слухати, то будемо на Русі, а не будете — пропадемо всі.. ? Князь сказав, що добре, і звелів усім його слухати, їдуть собі, коли це — мишаче військо. Князь хотів так по мишах і йти, а Іван Голик: — Ні,— каже,— підождіть, дайте мишам дорогу, щоб не зайняли ні однієї миші й шерстиною.
Тут усі набік і звернули. Задня миша обернулась та й каже: — Ну, спасибі тобі, Іване Голику, не дав моєму війську пропасти, не дам я й твоєму. їдуть далі, коли це іде комар зі своїм військом, що не можна й очима глянути. Надлітає комарський дивізійний генерал: — Ей, Іване Голику, дай моєму війську крові напитися! Як даси, то ми тобі у великій пригоді станемо, а не даси, так не будеш на Русі. Він зараз сорочку з себе спустив і велів себе зв’язати, щоб не вбити ці одного комара. Комарі нассались і полетіли.
їдуть понад берегом, коли чоловік піймав дві щуки в морі. Іван Голик і каже князеві: — Купім оті дві щуки в чоловіка та пустім у море назад. — Нащо? — Не питай нащо, а купім. Купили ті щуки і назад у море пустили.
Вони обернулись і кажуть: — Спасибі тобі, Іване Голику, що не дав нам пропасти. Ми тобі у великій пригоді станемо. І не так-то хутко діється, як швидко в казці кажеться, їдуть вони там, може, тиждень, чи що, приїжджають на іншу землю, на тридесяте царство, в іншу державу. А в тому царстві царював змій. Будинки видно великі, а двір кругом обставлений залізними палями, і на кожній палі усе понастромлювані різного війська голови, а коло самих воріт на дванадцяти палях нема голів. Стали вони доходити, стала князеві туга до серця приступати, і говорить князь: — А на цих палях, Іване Голику, чи не стриміти,— каже,— нашим головам? — Побачимо!
— говорить. Приїхали туди, коли ж змій зустрів їх, наче й добрий; прийняв за гостей; звелів увесь поїзд нагодувати, а князя узяв ів собою і повів у будинок. Ну, там собі п’ють-гуляють, хороші мислі мають. А в того змія дванадцять дочок, як одна. І вивів їх змій до князя і розказав, котора старша, а котра підстарша, і до послідньої.
Popularity: 8%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець У одного царя був син по імені Іван-царевич. Ріс він не по днях, а по...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Бідний чоловік та його сини Жив собі бідний чоловік. Мав він трьох синів. Найстаршого звали Петром, середульшого — Гаврилом, найменшого...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...