Іван - мужичий син
Не лягайте,— вдар по них, побачиш, що буде! Вислухав Іван, подякував бабусиному песику, забрав того коня і разом з тими двома богатирями поїхав додому. їдуть, їдуть, захотілось їм пить,— аж справді над шляхом криничка праворуч. Ці два богатирі хотіли напитися. — Ні, підождіть,— говорить Іван,— подивлюся. Та як ударив по ній палицею — то кров так і потекла (а це змієва сестра перекинулась криничкою). Поїхали далі — зарубав іще двох сестер, що були у вигляді їжі і ліжок.
Далі оглянулись — хмарні наступає попід небесами. Коли вони придивляться — аж стара змія-мати женеться. Одна губа в неї аж попід небесами, а друга понад землею. Іван — мужичий син і говорить: — Ех, давайте, братця, втрьох битися з нею, бо сам я її не подужаю. Але ті два полякались і не хочуть битися — тікають. Ну, Іван бачить, що тут нічого не вдіе сам. «Доведеться пропадати»,— думає.
Але згадав, що тут недалеко, за горами, за лісами, є величезна кузня. От він пришпорив свого коня та чимдуж до тієї кузні, ну, а ці два богатирі теж за ним, бо ж нікуди більше їм подітись. Підлітають до тієї кузні. — Одчиніть! Ковалі одчинили їм дванадцятеро дверей залізних, вони влетіли, а двері самі собою й зачинились. А змія сіла коло кузні і давай вогненним язиком двері пролизувати.
Іван — мужичий син бачить, що не жарти, та до ковалів: — Миттю робіть плуга, та такого великого, щоб аж під стелю кузні, і робіть такі ж великі щипці. Ну, ковалі враз узялись за роботу, а змія все далі й далі пролизує. Вже тільки троє дверей залишилось, а тут ковалі вже й кінчили плуг і щипці. Пролизала змія останні двері, встромила голову, а тут Іван щипцями розжареними і здавив її за губу. Накинув на неї плуга, вибіг надвір і давай змією орать землю — такі скиби, як хата завбільшки, відвертає. Оре, лупить її та все щипцями розжареними за губу тисне.
Орав-орав нею доти, доки вона не лопнула. Він тоді викинув її в море, свого коня пустив на пашу, а богатирів тих додому прогнав. — Ідіть,— каже,— боягузи, а то з вами тільки морока, І ще,— каже.— панської крові! А сам поїхав на цьому коні, що в змія взяв. їде він, їде — зустрічає діда старого.
Проїхав він повз нього і не сказав «здрастуйте». А далі й нагадав: — Що ж я, ще молодий хлопець, а йому, старому, честі не оддав. Треба вернутися, поздоровкатися. Вернувсь. — Здрастуйте,— говорить,— дідусю, вибачайте, я проїхав — честі вам не оддав, не поздоровкався. — Еге,— каже дід,— ніколи старих людей не минай, завжди поздоровкайсь. їхатимеш ти, а вискочить до тебе такий кривий дід на дерев’янці і буде говорить до тебе: «Ну, молодець, добрий кінь твій, але ти однаково не випередиш мене».
Popularity: 6%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
- Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець У одного царя був син по імені Іван-царевич. Ріс він не по днях, а по...
- Іван Голик і його брат Десь-не-десь в тридесятому царстві, в іншій державі жив цар з царицею чи князь з княгинею,...