Іван - мужичий син
Накрив він шкурами її хату, щоб вона не протікала, бабуся йому подякувала, він і пішов собі. Виходить цар і дивується, що хлопець коня собі не добрав. — Іди, Іван — мужичий син, на конюшні. Вибирай собі коня, може, там є тобі кінь. Той пішов; на котрого руку не покладе — так кінь з усіх чотирьох ніг і впаде.
Нема коня, та й годі. Настала ніч, а хлопець як вийшов у степ, як свиснув своїм богатирським посвистом, от і прибігає один кінь: — Чого, хазяїне мій милий-любий, звеш мене? — Пора нам у путь-дорогу вирушати. — Ну, добре. Став він заводить цього коня у царські конюшні, поламав усі двері й стіни порозвалював. Насилу завів. Прив’язав, дав білоярої пшениці, а сам пішов спать.
А цар устав рано і послав збудить Івана — мужичого сина, чи не бачив уві сні, якого йому треба коня. Той говорить: — Е, в мене вже є кінь, на конюшні стоїть… Вийшли, подивились, а цар аж злякався, такий великий кінь. — Ну, тепер зробіть мені палицю і привезіть з лісу на двох парах волів. Привезли. Він підкинув її угору, сам ліг па півтори доби спать.
Прокинувся — палиця летить. Він підставив мізинний палець — вона на друзки розсипалась. — Привезіть,— говорить,— мені на чотирьох парах волів, бо ця не гожа. Зрубали столітнього дуба, зробили палицю, привезли на чотирьох парах волів. Він підкинув угору — сам ліг на три Доби спать. Прокинувся, чує — палиця гуде.
От підставив він середній палець — палиця вдарилась і на півтора аршина в землю вбилась. — Ну, ця,— каже,— добра буде. Збирається в дорогу. Цар і каже: — Ну от, як дістанеш такого коня, то я тобі яку схочеш нагороду видам і ніколи ніякої кривди не чинитиму. Слово моє тверде. Поїхав хлопець, але цар все-таки не вірить, щоб якийсь-то Іван — мужичий син та коня такого сам дістав, ну, і дав ще йому своїх богатирів уже панської, а не мужицької крові.
— Наганяйте,— каже їм цар. Іван — мужичий син чує — земля двигтить. — Це або змій летить, або якісь богатирі їдуть. Доїжджають, поздоровкались, а він і питає: — Хто ви такі? — Це нас послав цар разом з тобою. — Як же нам бути? Треба комусь із пас бути старшому, бо так ніякого порядку не буде, а треба, щоб ми комусь одному підкорялись. Ну, ці богатирі папської крові зразу ж один наперед другого: — Я буду старшим, я буду старшим!..
Popularity: 6%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
- Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець У одного царя був син по імені Іван-царевич. Ріс він не по днях, а по...
- Іван Голик і його брат Десь-не-десь в тридесятому царстві, в іншій державі жив цар з царицею чи князь з княгинею,...