Про богатиря Буха Копитовича
А тоді як бухне у стовп, так той стовп і розсипався на дрібен мак, і земля на сімдесят верст задрижала. І провалилась безодня на сім верст навкруги, і зробилось озеро, і вода пополам із кров’ю стала; і хто її нап’ється, той пропаде. Бух Копитович пішов поверх води і вийшов на сухе. Прийшов до богатирів. — Що, чули? — Як не чули, коли ми од землі на два-три аршини од-скакували, ‘а потім до сирої землі припадали.
І спитав один богатир, чого вода там нечиста. — То,— каже Бух Копитович,— із кров’ю вода, бо там були змії із жонами, із дітьми. Прошу тепер знову до палаток. І давай пить, гулять. — Ну, панове богатирі, тепер од’їжджайте собі.
Вони роз’їхались, а чотири чоловіка зостались. Відпочили вони. — Тепер у дорогу,— каже Бух Копитович. У Буха Копитовича коня нема,— він піхотою, а богатирі на конях сидять. Один попереду іде, два по боках, один позаду, а Бух Копитович посередині йде. Довго-недовго, пройшли верст десять, аж їде каретою становий, чи що, і кричить: — Звертай з дороги!
А Вух Копитович і каже богатирям: — Хіба він за мене старший? Старшого за мене і у світі нема. Хіба я йому буду звертати та кланятися? Добігає той становий і прямо летить на них. Тут передній богатир і каже: — Богатирі, вперед! Вони всі й вискочили вперед. — Хто ти такий, що не звертаєш?
А той кричить: — Хто ви такі, сучі сини, що не звертаєте? Бух Копитович і каже: — Покажіть йому, як звертать! Вони кинулись, витягли того з карети і як стали бить, так гювтук на ньому порвали. Він кричить, проситься: я не знав! Буду звертать і десятому закажу. — Ну, тепер,— каже Бух Копитович,— киньте його у карету, нехай собі їде додому.
Вони вкинули, і повіз його кучер назад додому, їдуть далі. _ От мого колишнього хазяїна сад,— каже Леоідьа,— найстаршого змія Жеретія; то підемо ж до нього у гості, щоб ви його пригостили. Пішли навпростець, дійшли до того саду, а там палати камінні стоять. Біля воріт два леви люті приковані стоять, такі, що людей їдять; крім свого хазяїна, нікого вони не пустять, розірвуть. Дійшли до воріт.
Popularity: 7%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Ілля Муромець та Соловей-розбойник Ілля Муромець родився під городом Муромом, у бідній сім’ї. Батько й мама його ходили в...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...