Про богатиря Буха Копитовича
Полізла, скинула. Він подивився, а там написано: «Якби цю шапку Бух Копитович знайшов, то всіх зміїв переміг би. Узяв він тую шапку, надів, зрадів, що таку шапку дістав. — Ну, Лебідко, розкинь палатки. Відпочинемо тут. Вона розкинула палатки. Тоді він каже: — Нехай тепер музиканти грають. Відсвяткуємо, що таку шапку знайшли… Аж тут прибігають два богатирі, що його шукають.
Коло синього моря вони вже давно його шукали. Бух Копитович і каже: — Скільки вас є? — Нас,— кажуть,— сто сімдесят чоловік. — Щоб ви зараз прибули сюди, до мене. Вони й поїхали. За три години їдуть усі чисто богатирі — сто сімдесят чоловік. І привів Бух Копитович усіх богатирів до того стовпа. — Дивіться, панове, на цей стовп.
Хто з вас його може розбити? Вони подивились, зміряли його і кажуть: — Ми ніяк оцього стовпа не можемо розбити. — А я,— каже Бух Копитович,— можу його своїм кулаком розбити. Розсиплеться він на дрібен мак. — Як у вас сила, то у вас і посиплеться, а ми його не розіб’єм. — Якщо ви його не розіб’єте, так щоб ви присягли мені, щоб були при мені по чотири чоловіка, і щоб знали зміну, (хоч по тижнях, хоч по місяцях), і усе робили б, що я накажу. Тепер підемо в мої палатки, вип’ємо, закусимо, а тоді підем цього стовпа розбивати. Пішли у палатки — Бух Копитович і усі богатирі.
Бух Копитович і каже: — Лебідко, палаток щоб добавила, бо маю гостей багато! Та їсти нам подавай! Зараз Лебідка усе і зробила: палаток добавила, напитки, наїдки подала. Поїли, подякували, полягали відпочивати. Відпочили.
— Ну, підемо, панове богатирі, до стовпа. Побачите, як я буду розбивати отой стовп і зміїв. Лебідко, обмахни шовком мені правую руку! Узяла Лебідка обмахнула добре, обв’язала. Тоді й пішли до того стовпа. Прийшли.
Бух Копитович і каже: — Одходьте ж усі на сім верст од того стовпа, а на восьмій версті зупиняйтесь. Рівне місце тут, і видно буде. Одійшли вони і стали на восьмій версті. І гукнув він: — Котрий не видержить стояти, так припади до сирої землі; хоч земля і буде трястися, держись за землю, пе бійся. Вони і слухають, а Бух Копитович ходить кругом того стовпа, задер голову вгору.
Popularity: 7%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Ілля Муромець та Соловей-розбойник Ілля Муромець родився під городом Муромом, у бідній сім’ї. Батько й мама його ходили в...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...