Про богатиря Буха Копитовича
І щоб ви всі зібрались до мене: я буду коло синього моря. Там мене шукайте, там мене найдете. А я вам що-небудь там І повідаю. Над вами нема старшого. Над вами старший той, хто вас подужає. А тепер буде над вами Бух Копитович старшим. Богатир поклонивсь і поїхав собі.
А Бух Копитович пішов до синього моря. Там скали, гори великі, камінь на двадцять аршин вгору. Він прийшов і ходить понад синім морем, попід тими скалами. Ходить, а там пісок І найшов він у піску стежечку, і пішов цією стежечкою. Дійшов до гори, до каменя. Стежка звернула у куточок, він туди, у той закуточок, а там нікого нема, камінь тільки.
Він став, стоїть та долонею гладить по каменю і найшов сучечок — як горошинку. Тоді за той сучечок пучками уЗЯВ одчиняються двері. Кімната велика, золота, так і сяє. Стоїть у кімнаті стіл і стільці, а кімната порожня, нема нікого. Походжає сюди та туди по кімнаті Бух Копитович, руки назад заклав. Ходив, ходив, та тоді богатирським голосом як гукне, так аж кімната затряслася: — Чи тут є хто, озовися!
— Є, дівчинка Лебідка,— відповідає хтось тихенько,— а ти хто? — Я Бух Копитович. Ану, вийди, дівчино Лебідко, покажися! І вийшла-вилетіла з-за стіни така гарна та дівчина, що ні в казці сказать, ні пером описать. — Чи можна мені, Лебідко, їсти подати? — Можна,— говорить.
Кулаком Лебідка як ударить по столу, так стіл зараз і заставився наїдками та напитками всякими. — Ну, тепер, Бух Копитович, що ви бажаєте, те й їжте,— каже Лебідка,— що ви скажете, те я й буду подавати. А сама коло порога стоїть. Бух Копитович напивсь, наївсь добре та й каже: — Тепер, Лебідко, прибирай. Лебідка зараз до стола,— прибирає.
— Ні, стій, не прибирай! Я й забув. Сідай же, мила дівчино, і ти поїж. Налив чарку горілки: — Пий! Вона відмовляється. — Пий,— він каже.
Popularity: 7%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Ілля Муромець та Соловей-розбойник Ілля Муромець родився під городом Муромом, у бідній сім’ї. Батько й мама його ходили в...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...