Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця

От мати убралась, запрягли вони вогненну коляску, тих красних дівчат позабирали й поїхали. Тільки-но доїхали до вогненного щита, а Іван-царевич їм і розхвастався, що ось-то він і сам без вогненної коляски пройде крізь той щит. Ті ж своєю коляскою проскочили, а він і зоставсь. Ходив він, ходив, блудив-блудив, а далі й думає: «Вернусь на старе ; місце, може, хоч що попоїсти найду». Прийшов,— аж нічого нема, саме тільки те яблучко, що найменша красна дівчина дала. Сів він та й заплакав, аж тут де не вискочить Стрижений Іван. — Якого ти чорта плачеш? — питає.

— Та нема в мене нічого, саме тільки яблучко. — Чого ж тобі треба? Давай його сюди! Зараз покотив те яблучко: явились напитки й наїдки і три музиканти ріжуть. Пообідали вони. Стрижений Іван і каже: — Ходім заберемо коні та й поїдемо до тебе. Полізли у погріб, розбили дванадцять дверей, порвали дванадцять ланцюгів, вивели двох коней — як огонь.

Як по сідали та як поїхали, не зуздріли, коли той і вогненний щит пролетіли. А ті його два брати, як переїхали вже до них мати та красні дівчата, побачили, що нема Івана-царевича («Це ж,— подумали,— вже його і довіку не буде»), та й наказали їм, щоб вони сказали, що то вони їх вирятували. От вернулись додому, давай весілля грати, а на той самий час приїздить і Іван-царевич із Стриженим Іваном. Ото як приїхали, найняли собі десь квартирку у вояка та й прислухаються, що люди говорять. А ті готовляться до весілля; красні дівчата це хотять за них, кажуть: — У нас і плаття такого як треба нема; як зробите таке плаття, як у нашого батька було, та не глядячи і не міряючи, точка у точку, стрічка у стрічку, так підемо. Скликають вони тоді всіх кравців, всіх швачок — ніхто не береться. А Стрижений Іван і каже до того вояка: — Іди, берись.

Той відмагається. — Іди,— каже,— та вимагай мірки золота. Вояк пішов і об’явивсь, а Стрижений Іван на коня та туди у чорне царство, забрав там їх плаття, а к світові й дома став. — На,— каже вранці воякові,— неси! Красні дівчата як подивились, та одна на одну тільки морг-морг, а нічого не кажуть. Ото понадівали. — Ще,— кажуть,— якби нам до цього плаття та черевички.

Кинулись вони до шевців, знов ніхто не береться. Вони до вояка. Вояк відмагається, а Стрижений Іван: — Берись,— каже,— та вимагай паровицю золота. Поки вояк ряд убрав, а Стрижений Іван у чорне царство влітав і їхні черевички привіз. Побачили їх красні дівчата, ще дужче зраділи.

— Він,— кажуть,— десь тут. Ну, тепер,— кажуть,— зробіть нам ще по такому ж платочку. Вони вже ні до кого й не йдуть, а прямо до вояка! — Роби, сякий-такий! Стрижений Іван, як дізнавсь, і к світові і платочки притаскав. Тоді давай красні дівчата того вояка допитувати, хто та й хто це все йому поробив. Він і розказав. Вони тоді до царя.

Popularity: 12%

Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:

1. Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
2. Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець У одного царя був син по імені Іван-царевич. Ріс він не по днях, а по...
3. Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
4. Іван - мужичий син Жив-колись у старовину цар з царицею, у них замолоду не було дітей, а при старості...
5. Іван Голик і його брат Десь-не-десь в тридесятому царстві, в іншій державі жив цар з царицею чи князь з княгинею,...