Дерево до неба
— Та як то все давати, а що просить — не дати? — Я тобі сказав, а ти виконуй! І йде геть. Потім вернувся: — Іване, міркуй! Якщо спробуєш мене обдурити, твоє життя кінчиться…
Почав Іван носити коневі їсти: доброго сіна, конюшини, вівса, ячменю. А кінь і в рот не бере. Лежить і голову не підводить. Іван пошкодував його, гладить і приговорює: — їж, конику, їж… Може, поздоровшаєш. Я тебе по-людському буду обслуговувати.
Кінь слухає, слухає і людським голосом озвався: — Виджу, хлопче, ти доброго серця. Айбо задар силуєш мене їсти сіно та овес. Се не моя їжа. — А чим же тебе годувати? — Я їм гарячу грань, а п’ю полум’я. Давай мені грань і напувай полум’ям, тоді буду здоровий. — Але шаркань наказав того не давати, що будеш просити!
— Як ти слухатимеш змія, то не визволиш принцесу, бо я знаю, що ти би хотів її урятувати. А тут нема нікого, хто може змія знищити, лиш я. Через це він мене отак мучить, аби я загинув. — Проси, конику, що хочеш! Все дам, аби визволив принцесу! — Я від тебе багато не прошу. Лиш у неділю, коли шаркапь полетить за гори, спали козел дров, а я грань поїм. І буде все гаразд.
Та будемо діяти таємно. Так і сталося. Коли була неділя, змій розпростав крила й полетів. Іванові тільки того й треба. Запалив дрова. Ще вони не догоріли, набрав лопату жару і поніс коневі. Кінь одним духом проковтнув і вже годен був підвести голову.
Поніс Іван другу й третю лопату жару. Як це кінь з’їв, уже й на ноги встав. Тоді Іван зняв з нього ланцюги. Кінь вибіг на двір, поковтав усе полум’я й поїв усю грань. Іван приглядається: коник не простий!
Popularity: 21%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Про гору, що верхом сягала неба Жив, де не жив, один багатий граф. Мав він немало доброї землі, мав немало пустої,...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...