Дерево до неба
Дуже журиться наш цар. Одна в нього була дочка і зникла. Ніщо йому не миле. З великого жалю захворів. Ходять до нього лікарі, та задар: хирів і хирів. Раз задрімав цар у саду, й приснилося йому, що того дня, коли страшна буря пройшла серед дня, у хмарі був семиголовий змій. Він ухопив його доньку й поніс на верх високого дерева.
А на тому дереві стоїть зміїв палац, у ньому полонянка… Пробудився цар і думає собі: «Сон сном, але може бути й правда. Бо того дня справді моя донька пропала. Ану, спробуймо!» І дав знати по усіх державах, що якби знайшовся такий витязь, котрий вилізе на височезне, аж до неба, дерево й визволить його доньку, то віддасть її за нього заміж і всі свої володіння передасть йому.
Ой, як почули це молоді люди, почали сходитися із цілого світу до царського двору: герцоги, барони, графи, навіть гарно вбрані циганські легіні… Котрий себе хоч трохи вважав лазієм, кожний голосився у царя, бо кожний мав охоту стати його наслідником. Лізли — одні вгору, інші вниз. Декотрі піднялися так високо, що ледве їх уже було видко, але далі не могли і злазили. Так тривало день, другий, третій… Далі — тиждень, два… Успіху ніякого!
Та був у царя один свинарчук,— колись давно королі й царі мали стада всякої худоби. Дивився, дивився, як панн намагаються вилізти на дерево, й думає собі: «Гей, коби цар дозволив мені, приніс би я од змія його дівку!» Й не переставав думати про це, коли доглядав стадо. Навіть якось проговорив уголос: — Гей, коби цар дозволив мені! А стара свиня-льоха почула ці слова, підійшла до нього, почухалася й каже: — Ґаздо, спіши до царя й проси дозволу лізти”. Ти вилізеш на високе дерево і визволиш дівку. Я тебе добре знаю.
Сю пораду даю через те, що ти нас честував. Най цар заріже старого безрогого буйвола, най з нього злуплять шкіру, а а тої шкіри най накаже пошити для тебе три кожухи. Іван послухав стару льоху й пішов до царя. Той сидів зажурений в саду, дарма його смішив придворний блазень. — Чого, Іване, ти прийшов?
— Пресвітлий царю! Бачу тут багато лазунів. Дозвольте й мені лізти. Обіцяю, що приведу вам принцесу-доньку. Засміявся цар, хоч невесело в нього на душі: — Тобі, Іване, на дерево лізти? Ліпше приголосися д’цьому дурневі за помічника.
Popularity: 21%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Про гору, що верхом сягала неба Жив, де не жив, один багатий граф. Мав він немало доброї землі, мав немало пустої,...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...