Дерево до неба
Не зважав на це Іван. Добрався вже до першого листя, зажмурив очі й каже: — Но, світе, здоров був! Або виграю, або програю! І з зажмуреними очима скочив па перший лист. Лиш простерся… Розплющує очі, а тут такий світ, як і долі, звідки він прийшов: трава росте, поля, ліси, гори…
Йде, йде. Блудить. Нараз бачить: на горі палац обертається на качачій позі. Вдарив Іван сокирою в цю ногу, й палац зупинився. Навколо двері й брами нараз повідчинялися, і хлопець — шмиг! — у царський двір. В ту ж мить усі двері зачинилися, і палац знову крутиться. Іде Іван, розглядається, а ніде нікого.
Коли зайшов у палац, біжить до нього дівчина. Дивиться, а то царська дочка! Вона до нього: — Оіі Іванку, як ти сюди потрапив? — Не питай нічого, збирайся до нянька, бо той вмирає за тобою! Вона як це почула, то аж зблідла: — Іване, не кажи такого, бо коли тебе почує змій, мій чоловік,— зразу кінець буде і мені, й тобі!.. Не встигла договорити, а змій уже тут: сім голів, і з кожної гортанки палахкотить полум’я, на сім метрів усе палить.
Злякався Іван. — Що се за творіння? — питає змій.— Відразу йому кінець! Дівчина осмілилася і заговорила: — Се ж мій вірний слуга!
Не може без мене і прийшов сюди, аби й тут мені служити! Змій притих, та хмураво ще поглядає на Івана. — Добрі, не вб’ю тебе. Ллє задар хліб це будеш їсти. Йди за мною. Дам тобі роботу. Йде Іван за змієм.
У кінці двору хлів. Змій відімкнув двері, а там на помості лежить кінь, бідний-пребідний: мухи бринять над ним, шкіра облізла. Не може встати, лише крекче. — Видиш цього коня? Будеш його доглядати, годувати і поїти. Давай йому доста всього, але того не дай, що буде просити.
Popularity: 21%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Про гору, що верхом сягала неба Жив, де не жив, один багатий граф. Мав він немало доброї землі, мав немало пустої,...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...