Про морського півня
Так і вчинила дівчина. Лягла в ліжко, виспалася, а вранці каже батькові: — Няню, мені приснилося, як можна розгадати загадку Поганина. Налийте до корита води і опускайте палиці на воду. Налили води до корита, опустили палиці на воду. І сталося так, як говорив парубок: товщий кінець пішов до дна. Зрадів цар, звелів запечатати палиці й послати разом з відповіддю назад Поганину. Розізлився Поганин, діставши таку посилку.
Прислав цареві троє коней, затягнутих чорним полотном. Цареві треба було впізнати, якої вони масті. А не впізнає — тільки вода залишиться на місці його царства. Прочитав цар того листа і розіслав послів по всій державі, щоб знайти таких мудреців, які б розгадали цю загадку. Та хто не приходив, не міг впізнати, якої вони масті. Понесла царська дочка Івану обід. — Чого ти так сумуєш?
— питає парубок. — Як мені не журитися, коли Поганин прислав моєму нянькові трьох лошаків. Ніхто не може впізнати, якої вони масті, і, коли нянько не дасть відповіді, Поганин погубить нашу державу. — Шкода губити народ! Іди додому, лягай спати. А коли пробудишся, скажи нянькові, що ти можеш розгадати загадку.
В одно корито набери пшениці, в друге — вівса, в третє — проса. Котре лоша піде до пшениці — буде чорної масті, те, що прийде до вівса,— рижої, те, що підійде до проса,— сірої масті. Повернулася дівчина, лягла спати. Вранці розповідає батькові, що їй приснилося. Так все і зробили, як вона сказала. І знову цар розгадав загадку Поганина.
Ще дужче розізлився Поганин і надіслав такого листа: завтра, коли він буде обідати і нестиме виделку до уст, цар повинен вистрілити, та так, щоб вибити ту виделочку йому з руки. Коли не виб’є, то Поганин погубить всю державу. Понесла дівчина парубкові обід. — Що ти засмучена, зажурена? — питає Іван. — Як мені не журитися, коли Поганин наказав, що йому завтра в обідню пору вибити виделку з руки. Всі думають, як це зробити, й ніхто не знає.
А Поганин загрожує знищити нашу державу. — Тут вже без мене - це обійдеться! Іди додому й скажи нянькові, щоб розмурував мене. Нічого цар не міг вчинити. Послав він мулярів, щоб розібрати мур, та так, щоб на парубка й пилинка де впала. Потім сам приніс парубкові одяг, бо той на ньому зовсім зітлів.
Popularity: 10%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Сон Герасима Чоловік поставив будинок і положив до нього спати трьох синів. Положив на три кути й...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
- Бідний чоловік та його сини Жив собі бідний чоловік. Мав він трьох синів. Найстаршого звали Петром, середульшого — Гаврилом, найменшого...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
- Яйце-райце Колись була птиця жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли...