Чарівне горнятко
Чому не приходить? — Має малу дитину. Просила, щоб Ганнуся приїхала до неї хоч на тиждень. Допомогла їй. Ганнуся аж підскочила: — Я поїду, тату! Марійці самій сумно.
Побавлю дитину, і їй весело буде. Приїду й розповім вам, як вона ґаздує. Чоловік дав згоду. Ганнуся сіла в бричку коло Ольдеквіта і поїхала. Минув не тиждень, а вже цілий рік. Про Марійку і Ганнусю ніхто нічого не чув — гейби каменем у воду впали. Настало знову літо.
Чоловік вийшов у поле сапати мандибурку з наймолодшою донькою Василинкою. З лісу й цього разу над’їхав Ольдеквіт. — Добридень! — каже.— Що, гризете досі бідну землю?
— А що маємо робити? Мусимо працювати, аби втримати грішну душу в тілі. А де наша Ганнуся? Чому так довго не вертається додому? — Я вже не раз хотів її привезти, але Марійка не пускає. Каже, що їй буде сумно без сестрички. Ганнуся трохи заслабла й просила, аби Васплинка приїхала в гості хоча б на три дні. Потім разом повернуться додому.
— Я поїду, тату. Ненадовго, лише на три дні. Пустіть мене. — То їдь, але вертайся за три дні. — Добре, тату. Василинка сіла собі в бричку, й коні рушили. Спочатку, як всі люди, їхали дорогою. Потім бричка піднялася вгору і полетіла, наче птах.
Довго неслася у повітрі, доки прилетіла до кам’яного замку, що стояв на горі. Величезна брама перед нею отворилася сама. Василина скочила з брички, думаючи, що сестри вийдуть зустрічати. Але ніхто її не зустрів. Здавалося, у замку не було живої душі. На даху тільки каркали ворони. Василинка напудилася.
Popularity: 35%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Про бідного чоловіка і воронячого царя Де не жив, а жив на світі бідний чоловік. Не мав він ніякого майна, крім...
- Сон Герасима Чоловік поставив будинок і положив до нього спати трьох синів. Положив на три кути й...
- Про морського півня Було чи не було, а жив собі в сімдесят сьомій країні бідний чоловік. Хата в...
- Щастя Були два брати. Один — багач, другий — бідняк. Чому молодший був бідний — сам...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...