Царівна-жаба

— Хочу,— каже,— як-небудь у палац дістатись, та не можна за лісом. — Я тобі допоможу! Як узяв той ведмідь дуб’я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! Вергав, вергав, аж утомився. Пішов напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! Знову пішов води напився, знову ламає.

Проламав стежку аж до палацу; пішов Іван-царенко. От пішов Іван-царенко тією стежкою — аж серед лісу така гарна долина, а на тій долині скляний палац стоїть. Він туди пішов, у той палац. Відчинив одні двері, залізні,— нема нікого; відчинив другі, срібні,— і там нема нікого; як відчинив треті, золоті,— аж там за золотими дверима сидить його жінка, мички миче — і така зажурена, що й дивитися на неї страшно… Як побачила Івана-царенка — так і впала йому на шию: — Ти ж мій голубе сизий, як я за тобою скучила! Якби ще трохи, небагато,— може б, ти мене більше й не побачив ніколи…

Аж плаче з радощів! А він то вже не знає, чи на цім, чи на тім світі… Обнялись, гарненько поцілувалися; вона знову перекинулась зозулею, взяла його під крило — полетіли! От прилетіли у його царство, вона перекинулась знов людиною й каже: — Це мій батенько мене прокляв і зміюці завдав аж на три роки на послуги; а тепер уже я свою покуту відбула! Прийшли додому та стали гарно собі жити і долю хвалити, що їм помагала.

Popularity: 42%

Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:

1. Іван-вітер
2. Іван Побиван
3. Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця
4. Солдат та смерть
5. Про морського півня