Царівна-жаба

— Як же,— каже,— мені не плакати, що у братів жінки {ш жінки, а мені доведеться з болота зелену жабу брати… Чи вона мені рівня? — Бери,— каже цар,— така вже, видно, твоя доля. От і поодружувалися царенки: старший узяв царівну, середульший — князівну, а Іван-царенко — зелену жабу з болота. От вони одруя;ились та й живуть собі. А це якось цар забажав: яка з невісток уміє краще рушники ткати. Загадує: «Щоб на завтра, па ранок, рушники виткали і принесли показати: яка з них краща ткаля?

» Іван-царенко йде додому та й плаче, а жаба вилізла назустріч, питає: — Іване-царенку, чого ти плачеш? — Та як же мені не плакати, що так і так: загадав наш батько, щоб на завтра, на ранок, кожна невістка йому рушник виткала. — Не плач! Усе гаразд буде; лягай та спи! Він ліг, заснув, вона взяла кожушок жаб’ячий з себе скисла, вийшла надвір, гукнула, свиснула — тут де не взялись Дівчата-служниці, виткали рушники, гарно орлів понашивали і віддали їй. Вона взяла, поклала біля Івана-царенка, знову кожушок наділа — і стала такою жабою, як і була. Прокидається Іван-царенко — аж такі рушники, що він ще й не бачив таких зроду!

Він зрадів, поніс до царя. Батько йому дякує за рушники дуже. Тих же рушники — так собі, простенькі — цар на кухню повіддавав, а жабині в себе на образи почепив. От батько знов загадує, щоб невістки напекли гречаників і принесли йому: хто краще пече? Іван-царенко йде додому та й знову плаче. Жаба вилізла проти нього, квакає: — Іване-царенку, чого ти плачеш?

— Як же ж мені не плакати: загадав батько гречаники пекти, а ти не вмієш!.. — Не плач, напечемо! Лягай та спи! Він ліг, заснув. Л ті дві невістки пішли під вікно, дивляться, як вона буде робити. От вона взяла ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила; потім вилізла на піч, пробила дірку, вилила туди,— гречаники так і розпливайсь по черені… Ті невістки швидше додому та нум і собі так робити. Напекли таких гречаників, що хіба тільки собакам повикидати.

А вона, як ті пішли, кожушок з себе, вийшла надвір, гукнула, свиснула — тут де взялись дівчата-служниці. Вона їм загадала, щоб до світанку були гречаники! Ті незабаром принесли їй гречаники — як сонце, такі гарні! Взяла вона, положила коло Івана-царенка, а сама кожушок на себе — і знов стала такою зеленою жабою, як була. Іван-царенко прокидається, бачить: біля нього гречаники, як перемиті. Він зрадів, поніс до царя.

Батько йому дуже вдячний. Тих же невісток Гречаники собакам повіддавав, а ці звелів до страви подавати. От знов загадав цар своїм синам, щоб у такий і в такий день «були до мене з жінками на бенкет». Ті ж, старші брати, радіють, а Іван-царенко йде додому, похнюпивши голову, та й плаче. Жаба вилізла назустріч, питає: — Іване-царенку, чого ти плачеш? — Як же мені не плакати, батько загадав нам із жінками на бенкет приїхати.

Popularity: 42%

Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:

1. Іван-вітер
2. Іван Побиван
3. Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця
4. Солдат та смерть
5. Про морського півня