Яйце-райце
Увіходить він у хату, а вони йому й кажуть: — Чи по волі, чи по неволі? Він їм каже: — Добрий козак усе по волі ходить. Вони його стали питатися: — Чи не бачив ти нашого сина? Бо вже як немає — четверте літо: десь пішов на війну, та, мабуть, убили його і там… А він їм каже: — Я бачив його, але як дасте яйце-райце, то я й на очі приведу. Батько орлів каже йому: — Нащо ж воно тобі?
Лучче ми тобі дамо багато грошей.5 Він каже: — Я не хочу грошей, мені дайте яйце-райце! — Піди ж приводь,— зараз тобі дамо! Він уводить його в хату. Тоді його батьки так зраділи, а тому чоловікові дали яйце-райце і сказали: — Тільки не розбивай ніде на дорозі; а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його й розіб’єш. Він іде та йде, та так схотілося пити йому. Коли це найшов криничку.
Тільки що став пити воду, та якось об цямрину й розбив те яйце-райце. Як узяв же скот вернути з того яйця!.. Верне та верне. Гониться він за тим скотом; що з того боку піджене, то цей з цього боку розійдеться. Кричить, бідолаха, нічого сам не зробить! Коли це іде проти нього змія та й каже йому: — Що ти мені даси, чоловіче, як я тобі скот цей зажену в те яйце! А він їй: — А що ж тобі дати?
Вона йому й каже: — Даси те, що без тебе стало дома? А він каже: — Дам! Ото вона гарненько загнала той скот у яйце, заліпила те яйце й дала йому в руки. Він приходить додому, аж там без нього син народився. Ударив він об поли руками: — Це ж я тебе, сину, віддав змії! Ну, ото журяться вони з жінкою, а далі кажуть: — Нема що робити,— журбою не поможеш! Якось треба жити!
Погородив він загороди великі, розбив те яйце, випустив скот — забагатів. Живуть вони, аж ось і син підріс. От той син і каже: — Це ви мене, тату, віддали змії. Ну, дарма, якось буде! Та й пішов до змії. Приходить до неї, а вона йому й каже: — Зроби мені троє діл та й підеш собі додому; а як не зробиш, то я тебе з’їм! А коло її хати був великий луг — скільки оком сягнути! Так вона йому й каже: — Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував, зорав, пшениці насіяв, вижав її, в скирти склав і щоб у ту ніч з тієї самої пшениці мені паляницю спік: поки я встану, щоб вона на столі лежала.
Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько був мурований стовп, і в тім стовні жила зміїна дочка зачарована. Він приходить туди і плаче. А та дочка й питається: — Чого ти плачеш? — Як же мені не плакати, коли змія загадала таке, що я ніколи його не зроблю, а вона сказала, щоб за одну ніч… — А що ж таке? Він їй і розказав. Вона йому й каже: — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як вона казала.
Popularity: 55%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...
- Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...