Яйце-райце

А там близько був мурований стовп, і в тім стовпі жила зміїна дочка зачарована. Він приходить туди і плаче. А та дочка й питається: — Чого ти плачеш? — Як же мені не плакати, коли змія загадала таке, що я ніколи його не зроблю, а вона сказала, щоб за одну піч… — А що ж таке? Він їй і розказав. Вона йому й каже: — Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все зроблю так, як вона казала.

Він каже: — Добре! Вона йому й каже: — Лягай же тепер спати, а завтра рано щоб устав та понесеш їй паляницю. От пішла дівчина до того лугу та як свисне! — той луг тріщить, лущить, на однім місці ореться, на другім пшениця сіється… І до світу спекла вона паляницю, дала йому,— вія приніс її до змії в хату і поклав на столі. Змія прокидається, вийшла в двір та й дивується на той луг, що тільки сама стерня та скирти стоять. Тоді йому й каже: — Ну, справивсь!

Гляди ж, щоб і друге діло зробив! — Та зараз йому й загадала: — Щоб ти оту гору розкопав і щоб — Сідай знов! Тому чоловікові й не хотілось сідати на нього,— ну, нема що робити, таки сів. Орел знов його як поніс, та аж у саму хмару, а там як скинув його з себе — та підхопив так, може, як на два сажні від землі, та й питається його: — А що, як тобі здавалось? Він йому каже: — Так, наче вже кістки мої розсипались. Тоді орел йому каже: — Так само й мені було, як ти вдруге націлявся.

Ну, ще сідай. Той сів. Він як понесе його аж за хмару, та звідтіль і пустив його додолу, та підхопив уже аж коло землі, а тоді й питається його: — Як тобі здавалось, як ти летів на землю? Той йому: — Так, наче мене зовсім не було вже на світі. Тоді орел йому й каже: — Отак же само мені було, як ти втретє націлявсь. А потім каже: — Ну, тепер уже ніхто нікому не винний: ні ти мені, ні я тобі. А тепер сідай на мене та будемо летіти до моєї господи.

Ото летять та й летять; прилітають до його дядька. А орел тому чоловікові й каже: — Іди ж у хату, та як будуть питати тебе, чи не бачив їхнього небожа, то ти скажеш: «Як дасте яйце-райце, то й на очі приведу». Він приходить у хату; коли це йому кажуть: — Чи по волі, чи по неволі? А він їм каже: — Добрий козак усе по волі ходить. Вони його питаються: — Чи не чув ти там за нашого небожа?

Бо вже четверте літо, як пішов на війну,— та ні чутки, ні звістки… А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на очі приведу. Вони тоді: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце-райце. От він виходить із хати й каже орлові: — Казали так: лучче нам його ніколи не бачити, як тобі віддати яйце-райце. Орел йому й каже: — Летімо далі! Летять та й летять, та й прилітають до його брата; той чоловік і тут те саме говорив, що в дядька,— та не дали й тут яйця-райця. Прилітають до орлового батька, а орел тому чоловікові й каже: — Іди в хату, та як будуть питатися за мене, то скажеш,] що бачив і на очі приведеш.

Popularity: 55%

издательства книг

Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:

1. Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
2. Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...
3. Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
4. Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...
5. Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...