Про гору, що верхом сягала неба
Цар зібрав величезне військо, став на границі фронтом. А хлопець проти нього один, з голими руками. Всі дивуються: — Як думає цей воювати? А хлопець вийняв пищалку, запищалив. Почало військо валити, так сипатися, як з міха сиплеться зерно. Закрило військо усі поля.
Примчав генерал: — Що потребуєш, пресвітлий царю? — Усіх офіцерів ворожої армії побийте, простих вояків не рушайте, бо вони не винні. Царя тимчасово живим залишіть! — Наказ буде виконано! За хвилину всіх офіцерів було побито. Залишилася армія без командирів.
І вже нема кому нею командувати. Цар піддався і визнав, що війну програв. Повернувся сумним з фронту. — Що сталося, няньку? — питає дочка. — Так і так… Леґінь як тільки запищалив, військо почало сипатися, хмарою валити.
Стільки, як морського піску, як на деревах листя, як на землі трави. Всіх наших офіцерів було побито, командувати армією нікому. Царівна була мудріша за батька і каже йому: — Няньку, оголоси йому війну ще раз. Я піду з тобою на фронт. Я невидимо наближуся до нього, вихоплю з його рук чарівну пищалку. Так і було. Цар знову оголосив війну, повів свою армію на границю.
Як тільки почалася битва, царева донька одягла чарівну шапку. Невидимо наблизилася до хлопця і вихопила пищалку. Тільки посміхнулася: — Чи довоював ти уже? Тепер вона запищалила, і військо почало сипатися, як зерно з міха. Прибіг до неї генерал: — Що потребуєш, пресвітла царице? Недалеко стояла висока гора. Пула вона такою, мов острів.
Довкола гора гладка, як мур. Вершок гори сягав самого неба. І ніхто не знав, що є на тій горі, бо хмари завпеди ховали її. від людських очей. Царівна показала гору генералові: — Винеси цього ледацюгу на вершину гори, щоб ніколи більше в долину не повернувся. Звідти не скочить, бо коли б і скочив, від нього пороху не залишилось би. Вояки генерала хлопця вхопили і понесли на вершок гори. Довго від страху лежав хлопець на одному місці. Лежав, як труп, бо думав, що помер і вже попав на другий світ.
Popularity: 19%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Дерево до неба Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі, жив раз один цар. Старий...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Про хлопця, що не знав страху Хто не вірить, той хай перевірить, а було це в сімдесят сьомій державі, за скляними...
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Залізний вовк У одного царя росла золота груша. Але з неї користі не мав, бо врожай щось...