Про гору, що верхом сягала неба
А потім знову підросте і стане такою, як тепер. Ворона-дочка закранкала й полетіла: — Бувай здорова, мамко! — Бувай здорова, донько! І мати полетіла собі в іншу сторону. Хлопець уважно вислухав воронячу «бесіду» й задумався: «А чи правду сказала ворона-мати? Чи дійсно гора сяде вершиною до землі?» І став від неспокійним: постійно ходить сюди-туди по саду.
Раптом чує такий дивний запах, якого ще не чував, хоч в саду були різні пахощі. А той запах такий приємний, що кості розбирає. — А звідки цей запах? Ходить, шукає. І втямив прекрасну яблуню. Такі на ній запашні яблука, яких ніколи ніде у житті не видів. А недалеко яблуні груша.
І груші так пахнуть, що ніколи ніде подібного не чував. Яблуня і груша розрослися так, що гілля їх переплелося, наскрізь проросло. Вони були такі рясні, що віти погнулися, сягали до землі. Сів хлопець до самої середини яблуні і груші, милується врожаєм, бо він був таким, якого хлопець ніколи ніде не видав. Дивиться уверх по дереву, хотів би попробувати, що ва яблуко.
Зірвав найстигліше, їсть. Голова закрутилася, хлопець відчув, як роги почали рости. Роги ростуть, ростуть. Пробираються крізь гілля, крізь листя, крізь плоди все вище, вище. Проросли до самої вершини дерева, переплелися, покрутилися довкола гілля. І придавили роги хлопця до землі так, що рушитися не ножна. — За що мене бог так покарав?
— заплакав хлопець.— Аж тепер тут прийдеться погибати. Лежить під деревом, з місця рушитися не може. Він не знає, що роги виросли з яблука. Пролежав так кілька ночей, кілька днів. Дуже зголоднів. Ураз з дерева впала груша й покотилася прямо до нього.
— Як добре, що хоч одна впала! — зрадів хлопець.— З’їм, бо помираю з голоду. Тільки з’їв грушу, як в голові знову закрутилося, а роги відпали. Зрадів хлопець, скочив на ноги. Відійшов і почав рвати груші та яблука. Коли наївся, знову сів відпочити, бо дуже намучили його ті роги.
Popularity: 19%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Дерево до неба Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі, жив раз один цар. Старий...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Про хлопця, що не знав страху Хто не вірить, той хай перевірить, а було це в сімдесят сьомій державі, за скляними...
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Залізний вовк У одного царя росла золота груша. Але з неї користі не мав, бо врожай щось...