Котигорошко
— Не вб’є! — каже Котигорошко.— То ж я йому й бороду защепив. А ти ж чого тут живеш? — А я,— каже,— королівна, та мене цей дідок украв і в неволі держить. — Ну, то я тебе визволю.
Веди мене до нього! Вона й повела. Коли справді: сидить дідок і вже бороду визволив з дубка. Як побачив Котигорошка, то й каже: — А чого ти прийшов? Битися чи миритися? — Де вже,— каже Котигорошко,— миритися — битися! От і почали вони битися.
Бились, бились, і таки вбив Котигорошко дідка своєю булавою. Тоді вдвох із королівною забрали все золото й дороге каміння у три мішки та й пішли то тієї ями, якою він спускався. Прийшов і гукає: — Агов, побратими, чи ви ще є? — Є! Він прив’язав до мотуза один мішок та и сіпнув, щоб тягли. Витягли, спустили знову мотуз. Він привязав другий мішок: — І це ваше.
І третій їм віддав — усе, що добув. Тоді прив’язав до мотузка королівну. — А це моє,— каже. Витягли ті троє королівну, тоді вже Котигорошка треба тягти. Вони й роздумали: — Нащо його тягти? Нехай королівна нам дістанеться. Підтягнім його вгору та тоді й пустимо,— він упаде та й уб’ється.
А Котигорошко та й догадався, що вони вже надумали,— узяв прив’язав до мотуза каменюку та й гукає: — Тягніть мене! Вони підтягли високо, а тоді й кинули,— камінь тільки гуп! — Добрі ж ви,— каже Котигорошко. Пішов він підземним світом. Іде та іде, коли пасунули хмари, як ударить дощ та град. Він і заховався під дубом. Коли чує — на дубі пищать грифенята в гнізді.
Він заліз на дуб та й прикрив їх свитою. Перейшов дощ, прилітає велика птиця гриф, тих грифенят батько. Побачив гриф, що діти вкриті, та й питає: — Хто це вас накрив? А діти кажуть: — Як не з’їси його, то ми скажемо. — Ні,— каже,— не з’їм. — Отам чоловік сидить під деревом, то він накрив. Гриф прилетів до Котигорошка та й каже: — Кажи, що тобі треба,— я тобі все дам, бо це вперше, що в мене діти зосталися живі, а то все — я полечу, а тут піде дощ та град, вони в гнізді й заллються. Винеси мене,— каже Котигорошко,— на той світ.
Popularity: 100%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Про богатиря Буха Копитовича Був собі купець і в купця дочка. За кучера був у нього чоловік, а ім’я...
- Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Кирило кожум’яка Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали...