Кобиляча голова
То оце тільки вітер повіє, то колодочка стук-стук, а дочка в хаті: — То мій батечко дровця рубає. Уп’ять вітер повіє, а колодочка стук-стук, то вона: — То мій батенько дровця рубає. Уже й вечеря постигла, а батько не йде в хату. Ждала вона, ждала, далі дума: «Піду подивлюсь, де він». Вийшла, обійшла кругом хати — нема батька. А надворі поночі, хоч око виколи… Вернулась у хату — не хочеться самій вечеряти.
Походила-походила по хаті: «Піду,— думає,— буду кликати: може, хто озветься». Вийшла, стала на порозі та й гукає: — Ой хто в лісі, хто за лісом, ідіть до мене вечеряти. Не чути нікого. Вона й удруге: — Ой хто в лісі, хто за лісом, ідіть до мене вечеряти! Не чути нікого.
Вона й утретє. Аж обізвалась кобиляча голова. Стукотить, гримотить, до дідової дочки вечеряти йде. — Дівко, дівко, одчини! Вона одчинила. — Дівко, дівко, через поріг пересади!
Вона пересадила. — Дівко, дівко, зсади мене на ніч! Вона зсадила. — Дівко, дівко, дай мені вечеряти! Вона подала їй вечеряти. — Дівко, дівко, влізь мені в праве вухо, а в ліве вилізь!
Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра і видимо, й невидимо! Чого там тільки й не було!.. І убрання всякі, коні, карети, кучери. А золота та срібла! А грошей!.. — Бери ж, що тобі треба і скільки хоч,— каже кобиляча голова,— це тобі за те, що мене слухала.
Вона набрала собі всякого добра і вилізла в ліве вухо. А голова так і загула, де й ділась, мов крізь землю провалилась… Вранці вернувся дід. Увійшов у свою землянку — так куди! Й не пізнати ні землянки, ні дідової дочки: в землянці, як у світлиці, прибрано та чисто, а дідова дочка сидить, як панянка пишна, убрана в шовкове плаття та в золото, а коло неї лакеї та служебки ходять, і тільки вона очима проведе — уже й знають, чого їй треба. Як увійшов дід, вона зараз розказала йому все, що було, дала йому грошей: — Оце,— каже,— дідусю, за те, що ти прийняв мене, нещасну сироту.
Popularity: 19%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Яйце-райце Колись була птиця жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Телесик Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та...
- Солдат та смерть Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три...
- Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...