Кирило кожум’яка

Шкода! Просили-просили та й пішли, понуривши голови. Що тут робитимеш? Сумує князь, сумує і вся старшина. — Чи не послати нам іще молодших? Послали молодших — нічого не вдіють і ті. Мовчить та сопе, паче не йому й кажуть.

Так розібрало його за ті кожі. Далі надумався князь і послав до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум’яка не витерпів, заплакав та й каже: — Ну, це ж уже для вас я роблю. Пішов до князя. — Давайте ж,— каже,— мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель! Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів десять, та й пішов до змія.

А змій йому й каже: — А що, Кириле? Прийшов битися чи миритися? — Де вже миритися? Битися з тобою, з іродом проклятим! От і почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирве; що розбіжиться та вхопить, то так жмуток конопель і вирве. А Кирило його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю.

А змій як вогонь горить — так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб прохолодитися трохи, то Кожум’яка вже й обмотавсь коноплями, і смолою обсмоливсь. Ото вискакує з води проклятий ірод і що розженеться проти Кожум’яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне. А по горах народ стоїть як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли це зміюка — бубух! Аж земля затряслась.

Народ стоячи на горах так і сплеснув руками: — От так Кирило! От так Кожум’яка! А Кирило, вбивши змія, визволив князівну і віддав князеві. Князь уже не знав, як йому її дякувати. Та вже з того-то часу й почало зватися те урочище, де жив Кирило, Кожум’яками.

Popularity: 17%

Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:

1. Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
2. Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
3. Про жар-птицю та вовка Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони...
4. Солдат та смерть Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три...
5. Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...