Іван Побиван

— А щоб тебе! — каже змій та й злякався хлопцевої сили. Поніс сам. — Піди ж,— каже,— хлопче, дров принеси; вирви там сухого дуба, та й буде. — Е, буду я тобі трошки носить! Якби дубів двадцять заразом, то б так! — Та й удав, ніби розсердивсь, не пішов. От змій наварив, сів і їсть, а хлопець ніби сердиться і обідать не йде, бо ж як піде, то змій зразу догадається, що він не сильний, як побачить, що хлопець менше нього їсть.

А як зосталось небагато, то він сів і собі посьорбав та й каже: — Мало. — Ну,— каже змій,— то ходім тепер до моєї матері, вона нам вареників наварить. — А як іти, то йти,— каже хлопець, а сам думає: «Тепер пропав». От як почали їсти,— а вареників стоїть бочок двадцять,— то змій все їсть та їсть, а хлопець усе за пазуху та в штани ховає, усе ховає. Вже казанів з двадцять подали, а він одно ховає.

Як поїли, то змій і каже: — Ходім на камінь крутитись. — А як іти, то йти,— каже хлопець. Змій як крутнувсь — аж огонь пішов. — Дурниця,— каже хлопець,— ти так крутнись, щоб юшка потекла.— Та як притисне до каменя ті вареники, що в його одежі, а з них так юшка і бризнула,— Отак,— каже,— крутись.

— Та ще, та ще: — От як дави! Ну, змій вже вкрай злякавсь Івана Побивана. Але ще каже: — Ану, давай, хто сильніше засвище. Змій як свисне, аж дерева пригнулись. «Ну,— думає Іван Побивай,— що його робити?» А тут лежала одна залізяка.

Глянув Іван на неї та до змія: — Зажмур очі, бо я як свистатиму, то тобі можуть очі повилазити. Змій зажмурив, а Іван Побиван як огріє змія залізякою, то той аж здригнувсь. — Правду кажеш,— каже змій,— ледве справді очі не повискакували! — Та вже щоб хоч не бути з Іваном укупі, то побудував йому хату на одшибі; а сам давай з матір’ю радитись, як би їм його звести зі світу. — Давай,— кажуть,— його спалим. А хлопець підслухав це та десь і сховавсь.

От як спалили хату, хлопець прийшов, став коло попелу та й струшується. Приходить змій. — Що ти, хлопче, хіба ще живий? — Живий, тільки цієї ночі мене щось ніби блоха вкусила. «Ну,— думає змій,— од такого треба подалі!

» Та як дременув з тих країв, то тільки його і бачили.

Popularity: 8%

Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:

1. Іван-вітер Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе,...
2. Іван - мужичий син Жив-колись у старовину цар з царицею, у них замолоду не було дітей, а при старості...
3. Іван-царевич і красна дівчина - ясна зірниця Був собі цар та цариця, а у них три сини. От їх мати цариця та...
4. Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
5. Іван Голик і його брат Десь-не-десь в тридесятому царстві, в іншій державі жив цар з царицею чи князь з княгинею,...