Ілля Муромець та Соловей-розбойник
Як тільки хто їде — він зразу як засвистить по-солов’їному, аж листя з дерев падає. А як зареве по-звіриному, так дерево ламається, і хто живий там іде — падає на землю і вмирає. От як помітив Соловей-розбойник, що Ілля Муромець їде, як засвистить по-солов’їному — листя посипалось; як заревів по-звіриному — його кінь на коліна впав. Ілля Муромець штовхнув свого коня коліном і каже: — Вставай, а то віддам тебе собакам — нехай з’їдять, що ти злякався Солов’я-розбойника. Під’їхав Ілля Муромець, а Соловей-розбойник як побачив, як зскочив з дуба до нього…
Та Ілля Муромець націлився і пустив стрілу прямо йому в праве око. Та стріла вийшла через голову і полетіла, а Соловей-розбойник упав на землю. Ілля Муромець підскочив до нього, враз схватив його, здушив своїми руками. І вже розбойник Соловей відчув, що в руки попав сильнішого за нього, думає: «Ну, оцього я вже не видержу…» Взяв Ілля од свого сідла одв’язав стремена — ремені міцні, зв’язав Солов’ю-розбойнику руки, зв’язав ноги, прив’язав до сідла, сів і їде прямо до Солов’я-розбойника у двір. А Соловей-розбойник мав дочку, богатирку-дочку мав. Як побачила та богатирка, що їде Ілля Муромець і батько її прив’язаний до сідла, схватила залізну дошку у дев’яносто пудів і кинула прямо в Іллю Муромця — хотіла убить його. А Ілля Муромець як ударив плечем у ту дошку, вона повернулась назад і — прямо в богатирку, убила її одразу. А жінка Солов’я-розбойника побачила вже, що біда, почала просить Іллю Муромця: — На тобі який хоч викуп, золотом чи сріблом, тільки остав мені мужа живим.
Він відповідає: — Ні-ні! Він своє пережив! Стільки він людей згубив із світу, стільки він дітей осиротив, щоб я оставив його тепер у живих?! Нізащо! Мені викупів не треба, я не йду зароблять гроші, а йду захищать всіх, на кого нападають. Повернув коня і поїхав прямо в Київ.
У Києві тоді княжив князь Володимир. Як приїхав Ілля Муромець — у князя якраз був пир. Усі богатирі з князем гуляли. Як він приїхав і сказав, хто він такий, князь спитав: — Якою ж ти дорогою їхав до нас? — Я їхав,— відповідає Ілля Муромець,— прямоїжджою дорогою. Всі богатирі зіскочили з місць, особливо був там поважний богатир Альоша Попович. Попович зіскочив та й каже: — Ні, ні! Не може буть, неправда, князю, то він бреше.
Хто у нас може їхать прямоїжджою дорогою? Там Соловей-розбойник сидить, там ні птиця не пролітає, ні звір не пробігає. — Ага, такий ти богатир,— каже до нього Ілля Муромець,— ти Солов’я-розбойника боїшся? Ану,— каже,— ходімо, я вам покажу, де ваш Соловей-розбойник. Вивів усіх з князем: і княгиня вийшла, і богатирі. Показав він їм: — Ось ваш силач Соловей-розбойник, ось! Вони як глянули, що той прив’язаний до сідла, так усі зразу переконалися, що Ілля Муромець справді богатир. Він Солов’я-розбойника біля сідла держить, значить, він його переміг.
Тоді князь Володимир каже (не пита нічого Іллю Муромця, а до Солов’я-розбойника): — Ану, Соловей-розбойник, засвисти по-солов’їному та закричи по-звіриному! А Соловей-розбойник відповідає: — Не ти,— каже,— мене взяв у полон, не маєш права мені й наказувати! Нехай мені накаже той, хто мене у полон узяв. Тоді князь говорить: — Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому! От Ілля Муромець і каже: — Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіть. А Солов’ю-розбойнику наказав: Пішли, розкопали. Зайшли.
Popularity: 10%
Возможно, вам будут интересны и следующие сказки:
- Козодой и соловей Поспорили соловей с козодоем, чей голос лучше. Козодой говорит: — Мой голос куда приятнее твоего....
- Чабанець Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку вівці пас, то й нічого...
- Іван Побиван Унадивсь давним-давно один страшний змій у якусь слободу людей їсти та й поїв чисто всіх,...
- Солдат та смерть Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три...
- Осёл и соловей Мудрецы рассказывают, что однажды осел услышал на заре пение соловья и был очарован его голосом....