Жил-был бедный дед. Как-то собрался он и пошел в сельскую управу. Встретил там учителя с сигарой в зубах. Говорит ему дед: – Курите! Все курите!

Захотелось лисичке медом полакомиться. Все она мясцо одно ест, а сладенького-то и нет. – Пойти бы, – говорит, – к пчелам, что ли, похозяйничать. Пришла

Была у царя дочь. И ходила она тайно по ночам на танцы к чертям. Что ни ночь – нет пары туфель: вконец истопчет их царевна

Жил в каком-то селе мужик, такой бедный, что часто, бывало, и поесть нечего и маленьким его детям, и ему с женой. Работать он не ленился,

Жили себе муж и жена, и были у них козел и баран. Вот и говорит муж жене: – Ох, жинка, давай мы прогоним козла да

Був собі чоловік та жінка; мали вони козла й барана. – Ох, жінко! – каже чоловік. – Проженемо ми цього барана і козла, а то

Жили дед да баба. Был у деда петух, а у бабы курица. Бабина курица несла яйца, а дедов петух – что ж, петух как петух,

В конце XV или самом начале XVI веков в Испании в городе Севильи в семье дона Теодоро Хосе Переса родился наследник, которого назвали Хуаном Антонио.

Жил себе мужик, да такой бедный, такой бедный, что иной раз не только ему, а и малым деткам поесть было нечего. И был у того

Був на Русі один пан, який неймовірно пригнічував своїх підданих: не тільки мусили працювати на нього, але ще він відбирав від них все, що можна

Жили себе дед и баба, а детей у них не было. Все горюют они, а потом дед и говорит бабе: – Пойдем, старуха, в лес

Жил себе пан, да такой богатый, что мог бы закупить с десяток сел, и было у того пана много земли, да только где уже он

Дед Егорий был себе на уме, а ума у него было столько, сколько у всего царского совета. А еще было у него колесо от телеги,

Вот сказывают люди, чтоб до Юрья было сено и у дурня; а как до благовещенья дозимует скотина, хоть на лубочке тогда ее вывози, – никак

Один крестьянин был таким бедным, что часто и он сам, и его семья ложились спать голодными. А был он работящий мужик, трудился с утра до

Як був у попа кравець і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав біг корму. Він зліз на гору да

Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дужий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає. Ліс був великий,

Жил себе у одного крестьянина пес Серко, да больно состарился. Видит хозяин, что толку от него не будет, да и погнал со двора. Бродит Серко

Водил мужик козу на ярмарку – продать хотел. Больно коза шкодливая. То на хату заберется, всю крышу соломенную разворошит, то в чужой огород влезет, то

Жил-был у одного мужика пес Серко, да и состарился. Хозяин увидел, что пес совсем занемог, стал плохо видеть и слышать, в хозяйстве нет от него

Жили себе дед да баба, а у них была курочка да петушок. Дед с бабой померли, а петушок и курочка все без них поели –

У царя была дочь невиданной красоты и необыкновенного ума. Много женихов приходило просить ее руки, но ни один из них не мог сравниться умом с

Жили-были два мышонка, Круть и Верть, да петушок Голосистое Горлышко. Мышата только и знали, что пели да плясали, крутились да вертелись. А петушок чуть свет

Бежит из села кот, а лисичка из лесу, и повстречались. Говорит лисичка: – Здравствуй! – Здравствуй! – говорит кот. – Как тебя звать? – спрашивает

Сказать бы байку – не умею, сказать бы присказку – не смею, соврать бы небылицу – не могу притвориться. Так скажу лучше правду, а вы

Жил в нашем селе парубок. По имени, по имени… Нет, не вспомню. Да чего и голову ломать! Как в селе того парубка кликали, так и

Жили себе муж с женой, и был у них сыночек единственный Ивасик. Как подрос немножко Ивасик, стал просить отца: – Сделайте мне, батько, лодочку да

Жил человек, и было у него два сына. Хозяйство вел исправно, богатеем не слыл и бедняком себя не считал. Дожил до старости, а когда умирал,

Остались три брата сиротами – ни отца, ни матери. Ни кола ни двора. Вот и пошли они по селам, по хуторам в работники наниматься. Идут

На краю одной слободы, как раз у степи, жили два брата: богатый и бедный. Вот бедный пришел раз к богатому и уселся к нему за

Жили себе дед да баба. Дед служил на смолокурне смолокуром, а баба дома сидела, пряжу пряла. И такие они бедные, ничего у них нет: что

Жил у одного человека пес Серко, старый-престарый. Взял человек, да и прогнал его со двора. Бродит Серко по полю, и так ему горько! “Сколько лет

У одного царя было двенадцать охотников. И каждый день они долж­ны были приносить дичь из лесу. Однажды охотники ничего не добыли и боялись возвращаться в

Посилав пан козака з листом, і йому випала дорога через ліс, і він ïхав тим лісом, та надибав святого Миколая, що він в’язав лика –

Жил себе царь, и был у него сын Иван. Вот выехал раз Иван-царевич на охоту. Заехал в дремучий лес и стал на коне разъезжать. Смотрит

Была у мужика жена-ведьма. Только наступит глухая полночь, проснется он, а жены возле него и нету, оглядится он кругом, хата на крючок заперта, сенцы на

Летит овод, по сторонам поглядывает, а под кустиком в холодке комар сидит. Овод и говорит ему: – Полетим, брат, за компанию! – Э, тебе-то хорошо,

Взлетел воробей на былинку и говорит: – Покачай воробья, добра молодца! Отвечает: – Не хочу! – Сходите за козой, пусть коза придет былинку грызть, не

Собрались раз ястребы на большую сходку и завели меж собой сильное побоище. Старых ястребов в драке той не было, только одни молодые. Сошлось их много,

Жил когда-то в Киеве некий князь, и был возле Киева змей, и каждый год посылали ему дань: молодого парубка или дивчину. Вот подошел черед дочки

Собрался раз пан в далекую дорогу. Сел в коляску, парой лошадей запряженную, взял с собой кучера Грицка и поехал. Едут они, едут, едут они, едут

Жили были два брата: один бедный, а другой богатый. Вот богатый как-то сжалился над бедным, что у того ни ложки, ни плошки, да и отдал

Первым старшим среди птиц был Кук. Велела ему жена собрать всех птиц и сделать из их костей гнездо. Все послетались, только ворона нету. Кук вышел

Один чоловік найшов гроші да й хитрує, як би поступить із жінкою, щоб вона кому не сказала; бо він знав, що жінки дуже нетерплячі –

Жил-был один бедняк, и звали его Миколой. Была у него лишь старая хата, а в хате полно детей. Как-то пошел Микола с женой в лес:

Жили себе муж и жена, и была у них пара волов, а у соседей повозка. Вот как подойдет, бывало, воскресенье или праздник какой, то и

Жили два парубка, ткач и столяр, и ходили они к одной дивчине. Ходили они к ней, а она им сказала так: – Я за вас

Був собі в однім пустім місці хутор невеличкий. В хуторі жила сім’я одна, і невеличка: був там старесенький дід да син його жонатий – звався

Жил когда-то на свете царь, и никто не мог подступиться к его принцессе. И вот объявился тогда один принц из дальней земли. Он пустился в

Жил-был рыбак, и было у него три сына. Однажды старший сын, Иван, позвал братьев и говорит им: “Братья, седлайте коней! Поедем свет посмотреть”. Оседлали они

Был у попа портной. Пошел он на село работать, а на ту пору не послал бог корму несчастному волку. Взобрался волк на гору, да и

Как-то раз один пан отправился с охотниками в лес. Там застигла охотников темная ночь. Вот пан и говорит: – Эх, была бы у нас хата

Жили-были дед да баба; жили они у моря, детей у них не было. Наловит, бывало, дед рыбы, баба нажарит, поедят, да еше и останется. Вот

Ехал-возвращался царь домой. Куда, зачем ездил – нам не сказано, и мы вам врать не будем. А только дома долго не бывал. Уже и до

Жил на свете старый дед. Умерла у него жена, и остался он один с дочерью. Привел дед мачеху, чтобы она девочку кормила, добру учила. Но

Было ли, не было, жил бедный человек. Было у него два сына: один глупый, а другой умный. Вот умный и говорит отцу: – Нянько, –

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей

Були два брати. Один — багач, другий — бідняк. Чому молодший був бідний — сам того не знав і ніхто йому не міг сказати. Одного

Десь під горами, під лісами жив бідний чоловік. Від першої жони у нього був син, а від другої жони була в нього донька. Дітвак, котрий

Починається казка з чоловіка і з жони. Чоловік жив у великій радості з жоною і з своїми дітьми Іванком і Марікою. Жили, айбо недовгий вік

Раз за синіми морями, за скляними горами жив собі чоловік. Бідний, бідний! Убогий, убогий! Був у нього один син Юрко. А бідний чоловік завжди із

Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі, жив раз один цар. Старий уже був. Держава велика, а наслідника рема. Тільки одна донька.

Колись була птиця жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця —

Жив, де не жив, один багатий граф. Мав він немало доброї землі, мав немало пустої, мав лісу, саду і пасовища, а худоби — видимо і

Десь далеко, аж за сьомим морем, було одне царство. Там жив один цар, котрий мав трьох доньок. А дівчата були такі красні, що людському окові

Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці — писанки, файніші, ніж у Косові. Тоді був на світі бідний чоловік, що мав три доньки

Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три копійки, він і пішов собі. Йшов-йшов, аж перестрівають його три

Колись-то давно, не за нашої пам’яті,— мабуть, ще й батьків, і дідів наших не було на світі,— жив собі убогий чоловік з жінкою, а у

В одному селі жив великий дідич. Мав стільки полів, лісів, худоби і всілякого добра, що навіть цісар йому заздрив. А у того дідича служив бідний

Десь у якомусь-то царстві, в якомусь государстві був жив собі старий чоловік та жінка. І зроду в них не було дітей. Поїхав чоловік на базар,

Жив де не жив багатий граф. Мав він немало різного маєтку, а найбільше мав лісу. Лісів мав стільки, що не знав їм ні краю, ні

Жив собі купець із жінкою. Дуже багатий був і мав він сина. Скормили вони свого сина, одружили його, незабаром і померли: перше помер сам купець,

Було чи не було, а жив собі в сімдесят сьомій країні бідний чоловік. Хата в нього була стара, в землю запала, і ніхто ніколи до»

Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі білі

Як був собі дід та баба. У діда була дочка і в баби дочка; обидві вже були дівки. Дідової дочки баба не любила. Усе, було,

Де-не-десь, у якімсь царстві, жив собі цар та цариця, а в них — три сини, як соколи. От дійшли вже ті сини до вросту —

В далеких краях жила собі вдовиця. Малася бідно, бо окрім двох рук нічого в неї не було. Айбо важку працю з радістю переносила, бо тішив

Чоловік поставив будинок і положив до нього спати трьох синів. Положив на три кути й чекає, що котрому присниться. Іванові снилося, що буде з нього

Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один чоловік: бідненький, худобненький, як церковна миша. А мав трьох синів. Поставні, вродливі,

Жив колись один цар. Він мав сина-одинака. А держава в нього була дуже багата. Цар і не знав, чим більше пишатися: державою чи сином. Але

Жив собі бідний чоловік. Мав він трьох синів. Найстаршого звали Петром, середульшого — Гаврилом, найменшого — Іваном. Коли хлопці підросли, батько покликав їх до себе

Шив десь недалеко від кінця світу один старий цар, а в того царя було три сини. Двоє були спритні й поставні легіні, а третій недолугий,

Був один цар і мав трьох синів. Два були розумні, а один дурний. Той цар був уже в глибокій старості. Одної ночі мав він красний

Було в одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька до свого та й просять, щоб він відпустив

У одного царя росла золота груша. Але з неї користі не мав, бо врожай щось крало. І примусив цар синів доглядати грушу. Прийшов старший син

Був собі король і мав одну дочку. Дуже беріг її, щоб вона не знеславила себе, і замурував її в мур. Дав їй служницю, щоб вона

Страница 1 из 212