Щастя одного бідняка
Цар, як увидів, відірвав шматок із своєї хустки і перев’язав пораненого пальця. Та золотого витязя ніхто не впізнав. Коли цар із принцами вертався додому, зять-садівник знову тягався у мочарі з конем-дохляком. У царському палаці була дуже велика гостина. На радощах згадав старий цар і наймолодшу доньку, бо як би там не було, а то — його дитина.
І послав він до неї слугу, аби покликав її й зятя на царську гостину. Слуга пішов за ними у свинарник і зазирнув крізь ключову дірку. Він увидів, що чоловік спить, рука у нього звисла, а з одного пальця покапує кров у підставлену миску. А жона собі сидить і підкидає вгору три золоті яблука. Слуга побіг назад, до царя, і доповів, що видів. Цар не повірив хлопцеві, вдарив його по писку і негайно послав у свинарник іншого слугу. Другий слуга доповів те саме, лише сього разу молодша царівна підкидала бублики.
Розгніваний цар дав і йому ляпаса, Але коли з подібною звісткою повернувся і третій слуга,— то вже було занадто. Тепер старий пішов туди сам, аби на власні очі пересвідчитися в тому, що почув од слуг. Зайшов у свинарник, дивиться — все правда. Донька підкидає собі три золоті яблука і три золоті бублики. А на мізинці зятя він одразу впізнав шматок хустки, якою після битви перев’язав поранений палець парадному витязю.
І цар дав розказ привести обох — сироту-садівника і небогу доньку — до свого палацу. Закликав зятів-принців і звідає їх: — А де ваші золоті яблука і золоті бублики? Зрозуміли принци, що тесть не фіглює, і розповіли йому все. А цар звідає далі, вже садівника: — Що дали тобі сі принци за ведмедів? — Нічого не дали,— відповів молодший зять.— Але я їм дав — випік обом на хребтах по шибениці. Як то цар увидів власними очима, узяла його страшенна злість.
Нараз поставили внизу, посеред двору, дві шибениці, і цар сказав принцам: — Раз ви таке дозволили, аби вам на царських спинах випекли шибениці, то я тепер дам вам до них і мотузки! Г обидва принци були одразу повішені. А молодший зять-садівник дістав усе царство. Він жив собі щасливо, у любові з молодшою царівною, та й дуже любив усіх простих людей. Отак, люди добрі, бідний хлопець став царем.
Бо щастя мав!
Рекомендуем почитать: