Іванко - цар звірят
Починається казка з чоловіка і з жони. Чоловік жив у великій радості з жоною і з своїми дітьми Іванком і Марікою. Жили, айбо недовгий вік мали. Жона вмерла породіллею. Чоловік дуже зажурився. Взяв собі у голову, що він не буде більше женитись. Жив з дітьми самотній десять років, а на десятому році знайшлася ґазді служниця. Вона ходила до нього, як до сусіда.
І розрадила його. А тоді почав він їй казати: — Поберімося. Служниця сказала: — Я за тебе не йду, бо в тебе двоє дітей. — Та де я подіну, не погублю ж їх. — Не губи дітей, забери їх, поведи в ліс і там лиши, а вони заблудять. Чоловік послухав.
Узяв дітей і повів у ліс. Повів далеко у ліс і каже: — Сидіть тут, а я піду нарубаю дров. Лишив дітей, зібрався, прив’язав стовпа на бука, аби ним вітер колисав і щоб дітям здавалося, що отець дрова рубає. Але діти вже були не такі малі. Ходили до школи й розумілися, котрою дорогою вони йшли. Сиділи у лісі довго, а коли побачили, що нянька нема, Іванко каже: — Ходім помалу додому. Зібралися і приходять увечері до своєї хижі.
Дивляться у вікно: у хижі служниця сидить з няньком і при вечері говорять. А діти сіли під ґанок і не сміють зайти у хижу. Їх нянько говорить: — Боже, боже, що то діти мої діють у лісі? А вони обізвалися: — Няньку, ми прийшли. А служниця, як почула дитячий голос, утекла. Сказала: — Поведи їх вдруге у ліс, бо інакше я з тобою не буду жити.
Рано він повів дітей ще глибше в ліс, наказав їм: — Сидіть же коло вогню, грійтеся. Я піду догляну ліс і прийду до вас. Діти сиділи до ночі, а нянька немає. А вночі пішли дивитися дорогу. Ходили, ходили й заблудились. Дуже були голодні. Сказав Іванко Маріці: — Я накладу вогню, а ти йди дещо пошукай їсти.
Дівчина назбирала попід кущами хріну. Принесла хрін і приготувала вечерю. Алє без хліба було тяжко їсти. Іванко взяв один хрін і поклав у вогонь. — Най спечеться, може, не буде такий гіркий. Лягли спати рядком на різні боки. Добре заснули, бо були потомлені.
Рекомендуем почитать:
Все про Сбербанк России.
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10