Цар дикого лісу
Жив де не жив багатий граф. Мав він немало різного маєтку, а найбільше мав лісу. Лісів мав стільки, що не знав їм ні краю, ні кінця. Графські ліси сторожили гайники. Одного разу один тайник, блукаючи в лісі, вийшов на полянку й сів собі відпочити. Дивиться ураз, а з хащі вибрався Дикий чоловік. Тільки втямив гайника, напудився і під кліпом ока зник. Гайник дуже хотів знати, що то за дикар.
Коли дістав від графа платню, каже йому: — Там і там я видів Дикого чоловіка. Я відпочивав на поляні, а він вибіг з гущавини. Тільки помітив мене, як тут же зник. Очі графа засвітилися, коли це почув. — Мусиш Дикого чоловіка піймати.
Коли ні — ти коротший головою. Засмутився, зажурився гайник: — Вельможний пане! Як мені піймати дикаря, коли він біжить, як олень,— не встигну руку підняти, а його вже нема… — Знати нічого не хочу! Ти мусиш піймати Дикого чоловіка, і все! А коли ні — злою смертю помреш! Гайник повертався додому зажурений. Він навіть пошкодував того, що сказав графові.
«Чому я нагадав про Дикого чоловіка?» — сварив себе. Дома гайник розповів про все жінці. Заплакала жінка, руки заломила від жалю. — Що чинити? Що чинити? — примовляла вона в сльозах.
Після двох днів гайник знову зустрів графа й почав просити, щоб його відпустив: — Великоможний пане! Ви мені завдали великого клопоту і поставили переді мною складну задачу. Я мушу зараз іти по світу, щоб від мудрих людей дістати пораду. Ви знаєте, що я живу з служби у вашому лісі. У мене жона, діти.
А хто їх буде годувати, коли я заберуся світом? Я прошу вас: не дайте погинути моїй родині з голоду, доки не буде мене дома. Граф дав згоду. — Можеш собі спокійно іти… Я не забуду твоїх дітей, не забуду і твоєї жінки. А як тільки приведеш до мене Дикого чоловіка, дам тобі велику нагороду. Гайник заспокоївся і каже своїй жінці: — Граф погодився платити моїй родині гроші, доки я не повернуся.
Рекомендуем почитать:
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19